Нещодавно у затишному читальному залі Новоставецької сільської бібліотеки відбулося чергове засідання клубу любителів поезії «Ліра», який функціонує при Новоставецькому будинку культури.

Спочатку коротко підбили підсумки проведеної роботи. У серпні минулого року Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва оголосив про проєкт онлайн-збірка «Війна рядками поезії». Члени нашого клубу теж надіслали матеріали до онлайн-збірки. Дуже приємно, що серед творів 135 авторів даної збірки, які були виставлені на сайті ХОНМЦКМ, ми знайшли і свої вірші. Так, у першій частині вміщено поезію Миколи Гаврилюка «Реквієм по путіну». У другій – «Послання старому круку» і «Ще не вмерла Україна» Галини Журби та мої вірші -«Так довго не минають холоди», «Затихло все», «До Покрови». Третя частина містила вірші «Не можна пробачить», «Що за істота ти така», та «Вислухай, Боже, благання мої» Валерія Поліщука. А у четвертій частині – вірші наймолодшої на той час учасниці клубу – Даші Філімончук «Моє літо пахне ще війною» і «Прийшла війна зі снігом і морозом».

Часто на сторінках нашої улюбленої «районки» також з’являлися вірші наших одноклубників, але найбільше задоволення викликає те, що надрукували наші твори і на сторінках газети «Ветеран України». Я пишаюся своїми колегами по перу і ще більше тішуся кожному новому твору, кожній новій зустрічі з талановитими людьми.

Якраз того дня випала нагода близько познайомитися з талановитою дівчиною, майбутньою шестикласницею Коров’єнської гімназії Богданою Гуменюк. Дуже виразно і проникливо вона читала нам вірші «Лист воїну АТО» та «Прийшла українка до Бога». Ми слухали зі сльозами на очах і раділи, що до нашого клубу долучилася молодша учасниця, яка відчуває поезію, вміє передати відчуття і думки автора.

Свої нові твори читали також Валерій Поліщук, Ростислав Стріхар. Валентина Романович читала поезію своєї онуки Яніни Швед-Дугруль з нещодавно виданої нею збірки, з якою ми могли ознайомитися. Зацікавив новий, сучасний стиль оформлення книги.

Зустріч була душевною, цікавою і змістовною. Кожна зустріч – як ковток свіжої води... Ділишся своїми знахідками-творами і слухаєш друзів-однодумців... Ніби слова всі ті ж, а твори усі різні... Усі ми різні віком, досвідом життєвим, професіями, уподобаннями, по-різному висловлюємо свої думки, приємно, що розуміємо одні других, але усі наші думки і прагнення зараз про головне – допомогти, чим можемо, нашим ЗСУ здобути Перемогу!

Як сказано у передмові І частини: «Серед 135 авторів, котрі надали нам свої поезії, люди різного віку, професій, уподобань… Але всіх їх об’єднує спільне – любов до України, її народу, історії, віра в ПЕРЕМОГУ! В своїх віршах ви, шановні друзі, висловили свої переживання та своє ставлення до війни, до Збройних Сил України, ви засуджуєте тих, хто її розв’язав, дякуєте нашим захисникам. Кожен ваш вірш, кожен ваш рядок, кожне ваше слово – це частина нашої історії. Дякуємо вам, за вашу патріотичну позицію, за бажання творити, за співпрацю». Краще і не скажеш.

Нових цікавих знахідок усім нам, щоб читачам було що почитати і над чим подумати... Дякуємо завідуючій бібліотекою Людмилі Григорівні, працівникам будинку культури Людмилі Борисівні та Олені Михайлівні за створену чудову атмосферу зустрічі...

***

Прийшла українка до Бога,

вклонилась низенько з порога:

«Всевишній, мій, Отче, вітаю!

Прийшла я з прекрасного краю,

де хліб на полях колоситься,

найкращі жита і пшениця,

у нас всього вдосталь, є море,

ліси і степи, ріки й доли.

Створив Ти красиву країну,

і мову нам дав солов’їну.

Та стогне тепер Україна…

Де квітли міста – там руїна.

Де діти сміялись щасливо -

дивитись без сліз неможливо» .

Дослухав вкраїнку Господь,

і лагідно мовив: «Заходь.

Я знаю і бачу все з Неба,

це ваші уроки, так треба».

Приклав до чола їй долоню,

спокійно сказав: «Моя доню,

вже скоро скінчаться страждання,

ви винесли випробування.

Готую для вас тепер просвіт,

віднині почнеться ваш розквіт.

Ви стали міцні, як ніколи,

ви всіх об’єднали навколо,

ви стали могутні і сильні,

й навіки залишитесь вільні».

Вклонилася жінка до Бога,

і зникла за сяйвом порога.

Понесла цю звістку в країну,

в кохану, вільну, єдину!

Світлана Кислюк, село Новоставці