Минуло більше року з початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. Ворог намагався захопити нашу країну за три дні, але всупереч усім перешкодам і похмурим сценаріям Україна не впала. Україна жива і б’ється. Адже саме сила духу та прагнення зберегти нашу державу згуртувала всіх нас у протистоянні з агресором.

Сьогодні Човгузівська гімназія разом зі всією Україною святкує Все­світній День вишивамнки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, який згуртовує нас усіх. Тому подвір’я та класи гімназії замайоріли всіма кольорами веселки. Здобувачі освіти, вчителі та працівники одягнули найбільшу гордість нашого народу – українську вишиванку. Навчання розпочали виховним заходом, приуроченим Дню вишиванки, на якому хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників і захисниць, полеглих під час виконання бойових завдань, які ціною власного життя, захищали кордони нашої держави. Пригадали цікаві історичні факти про наш традиційний одяг, розказували вірші, лунала українська пісня, а на завершення учні гімназії подарували флешмоб.

Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ. Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

Найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала і захищає не тільки тіло від хвороб, але й від куль, адже наші воїни самовіддано боронять Батьківщину без сну і відпочинку, у нерівних та важких битвах, пригортаючи до грудей найцінніший оберіг – мамину вишиванку. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини нелегкою дорогою життя з маминим благословенням сміливими й сильними, мужніми й відважними, справжніми українцями.

От і уже в ХХІ столітті, народна традиція не зникає, а набирає обер­тів, популярності, стає актуальною й підсилюється сучасними фор­мами одягу, новими візерунками.

Сьогодні, як ніколи, кожному громадянину України дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті вишиванки: сорочки, рушники, доріжки, серветки, подушечки, наволочки, килими, скатертини, штори, якими часто прикрашають оселі. То ж кожна хата в Човгузові від­різняється своєю самобутністю, власним баченням краси й затишку.

І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в до­мі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку.

Український народ боронить свою державу і слова «Слава Україні!», «Героям слава!» перестали бути просто ві­танням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього подвигу.

Хай вишиті українські рушники, сорочки, скатертини, ікони, картини стануть оберегами нашим воїнам – захисникам і оберегами у ваших оселях!

Ми бажаємо всім ми­ру, злагоди, добра, щастя, достатку!

Слава Україні! Героям слава! Все буде Україна!

Людмила Маринюк, директор Човгузівської гімназії