Вже вдруге зустріли ми світле Воскресіння Христове в умовах повномасштабної агресії російської федерації на нашу Богом благословенну українську землю. Як Син Божий страждав заради людей, так і Украна сьогодні взяла на себе тягар страждань, великого горя, гірких втрат заради миру в Європі.
Вже другий рік, як світ вражений стійкістю української нації, героїзмом та мужністю, силою духу Збройних Сил України, енергійністю та невтомністю українських волонтерів.
Тому нашим святим обов’язком до цьогорічних Великодніх свят було, як і раніше, вшанувати наших захисників, бійців на передовій, які в холодних окопах стоять на смерть, тримають оборону. Тобто, подарувати їм краплину цього найвеличнішого християнського свята, відчуття родинного тепла із-запашною паскою, крашанками та домашніми смаколиками.
Тому за тиждень до Великодня ми оголосили у нашому Святці акцію зі збору великодних гостинців – пасочок, крашанок та ковбаски. У вербну неділю під час служби нас підтримав священник нашої церкви отець Георгій, закликав прихожан долучитися до такої підтримки ЗСУ. Нас почуло багато людей, приносили до старостату, до Святецького ліцею (кому куди було ближче) пасочки, крашанки, ковбаски. Хто пік сам, хто купував. Приносили і закрутки, і сирі яйця, хто що міг, хто що мав. Знову всіх вразили Богдана та Віктор Біличі: принесли великий короб з копченим сало, м’ясом та ковбасою, а ще шість пасочок, а на них напис з тіста ЗСУ. Що то вже за люди – трудящі, не скупі, кажуть: наші діти не голодні, а там, в окопах, бійцям треба мати що їсти.
Тож в середу, 12 квітня, всім цим добром ми довантажили бус Володимира Мосейка (спочатку завантажився на базі Гуманітарного штабу Теофіпольщини). Одних лише пасочок було аж 99, ще 45 ми передали в Теофіполь, в Агенцію місцевого розвитку. Того ж дня ми довантажили ще один бус Володимира Мосейка продукцією, яку знесли до нашого Святецького ліцею. Не можу не сказати, яку чудову великодню фотозону спроектувала педагог-організатор ліцею Оксана Лірук, це просто неймовірно, чудово, захоплююче.
Ми вже точно знаємо, що все те, що зібрали небайдужі люди у нашому Святці, було доставлене у «гарячі точки» нашим бійцям.
Зробили дорогі мої святчани ще одну добру справу. Звернулася до нас мама 22-річного бійця-земляка Романа Туза, він прикордонник, захищає Бахмут. Дуже треба тим хлопцям тепловізор, щоб бачити вночі орків та їх техніку. Ми підтримали Наталію Туз, вона розмістили оголошення про збір коштів в Інтернеті з номером своєї картки. В магазинах, ліцеї поставили банки. І люди активно відгукнулися, переказували, вносили пожертви. Але ще трохи тих зібраних коштів не вистачало.
Тож директор Святецького сільського будинку культури Наталія Задерей разом з художнім керівником закладу Анатолієм Реєм, завідуючою Святецькою сільською бібліотекою Вірою Букевич організували у великодню суботу благодійний ярмарок. До приміщення будинку культури зійшлися святецькі господині зі своїм товаром – були тут паски, хліб, пиріжки, торти, сметана, сир, молоко. Галина Туз та Віра Букевич напекли по печиві домашнього хліба, Надія Хомут спекла три великих торти. Пані Олена, яка недавно переселилася з-під Бахмута, напекла два підноси смачних пиріжків з капустою та картоплею. Активними учасниками ярмарку були Іраїда Троян, Анна Ярош, Альона Себко, учениці ліцею Аліна Ільчук та Вікторія Лірук. І все люди розібрали. Всіх розчулив вчинок пенсіонера Миколи Глуха, трудящого чоловіка, який все життя пропрацював на виїзних господарських конях в нашому колгоспі. Прийшов, роздивився, що тут відбувається, пішов додому, приніс 1000 гривень, вкинув в скриньку. Просили його жіночки, щоб щось собі купив, а він відмовивс
я, казав, що вдома все до паски є. Зі сльозами на очах поблагословив наших бійців на перемогу. Те, що вторгували, а це 10500 гривень, віддали матері бійця. Їй допомогли зв’язатися з волонтерами, які знають, як і де придбати тепловізори. Віримо, що найближчим часом Роман Туз його отримає.
Пишаюся своїми земляками, адже в благодійних акціях до Великодня на підтримку Збройних Сил України є і наша вагома частка. І нас, ветеранів, і хороших господарів, і школярів. Бо всіх нас має боліти душа за бійців, які нас захищають, щоб ми могли тут спокійно жити, святкувати. Бо всіх нас має боліти душа за Україну, за перемогу.
Іван Сут, в.о. голови сільської ветеранської організації