Роками передплачую газету «Життя Теофіпольщини». Дуже вона мені по душі. Бо пише про простих людей, про їхню радість та біду, про правду та кривду, про добро та зло. Деколи і сама напишу якийсь рядок.  Бо хто нам має робити цікавою газету? Ми що, діти в садочку? І нас потрібно забавляти, розважати? Пишімо,спілкуймося, тихо-мирно, з толком. А не цькувати когось на когось. Ми ж люди!  А не польові чотирилапі, що розірвали на городі мою козу Нюрку (не можу промовчати, бо дуже шкода), бо хижі, їсти хотіли. Невже і ми на них схожі?

  Мовчати - пече. Сказати – теж боязно, бо ми ще не встали з колін, одним ще стоїмо в тому совку (коли – коли моя хата скраю, а нащо воно мені?). І коли встанем? Коли між нами в такий важкий час, коли на війні ворог рве на шматки наших дітей – такі чвари?! Обдумаємось!

Наша Конституція гарантує всім рівні права. Проте часто так виходить, що правий той, в кого більше прав, і проста людина справедливості добитися не може. А чому ми повинні захищати, відстоювати свої права?! Ті "найсправедливіші" простісенько не повинні, не мають права їх порушувати. І все. Вся справедливість, віра і правда свята. Не порушувати! А сама найвірніша, найсправедливіша, найдоступніша конституція – десять божих заповідей. Читаймо її всі. Всі. Памятаймо.Дотриймуймось і тоді, лише тоді у нас все, все буде гаразд.

Галина Фесун, село Новоставці