Саме про одну таку людину я хочу написати – чуйну до зовсім чужої біди, настільки людяну та милосердну, що просто вражає. Це про Андрія Васильовича Петринюка з Теофіполя, організатора Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Ніколи я його не знала-не бачила, довелося спілкуватися лише по телефону.

Так склалися обставини, що в пошуках допомоги доріжка привела саме до нього.Справа в тім, що мій рідний племінник Ігор Лавренчук з селища цукрового заводу, учасник АТО, був мобілізований, а в серпні минулого року на сході  отримав важке поранення правої руки. Йому зробили операцію, вставили шпиці, а через певний період, щоб зберегти руку,  потрібно було зробити ще одну операцію – наростити кістку. На сімейній раді ми вирішили, що було б краще, аби це відбулося у Хмельницькому військовому госпіталі, а не в Запоріжжі чи Львові, бо тут живе його дочка та сестра, та й мати, моя сестра, з селища цукрового заводу могла б довідатися до нього. Адже йому потрібна допомога та підтримка. Але вирішити це питання виявилося не так просто. І от ще одна добра людина порадила нам звернутися до Андрія Васильовича.І хоч він постійно зайнятий, бо ж і власний бізнес має, і координує роботу штабу, нам не відмовив, витратив свій час. Та в результаті саме він посприяв швидкій госпіталізації нашого Ігоря у Хмельницький військовий госпіталь. Днями його мають оперувати, ми віримо, що одужає, що рука буде рухатися, що все буде добре, що повернеться в стрій, бо дуже цього хоче.

Щира вам подяка, Андрію Васильовичу, безмежна вдячність за людяність та безкорисливість. Ви робите добру справу для людей, ви на своєму місці. Нехай завжди вас супроводжує удача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а будні та свята наповнюються радістю, світлом та любов'ю рідних та близьких. Слава Збройним Силам України, слава всім, хто працює на перемогу!

Віра Кравець, місто Бориспіль