З перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників на Україну патріотично налаштовані жителі міст та сіл країни розгорнули потужний волонтерський рух. Учасниками руху стали не лише жителі тилових областей, а й прифронтових територій. Бо підтримки потребували військовослужбовці Збройних Сил України, бійці підрозділів територіальної оборони, люди у заблокованих містах та селах, жінки, діти, старики. Такий рух розгорнувся і в Теофіпольській громаді. Його центрами стали старостати, КУ «Агенція місцевого розвитку», школи, дитячі садки, заклади культури, приватні підприємства, як група компаній ТОВ «Україна-2001»(президент Вадим Лейві), ТОВ «Подільське»(Андрій Петринюк),ПП «Добрий Хліб» (генеральний директор Віктор Лебединський), агропідприємства – ФГ «Тріумф»(голова, керівник волонтерської групи «Захист. Теофіпольщина» Сергій Рудківський), СТОВ «Волиця» (директор Василь Кравчук) та багато інших. Про це вже неодноразово ми повідомляли у нашій газеті.

Але завтра ця кривава війна не закінчиться, а коли настане перемога, підтримки так само потребуватимуть і підрозділи ЗСУ,  і малозабезпечені жителі нашої громади, і тимчасово переміщені особи. Бо нічого одразу не стане на свої місця, а ще після таких жахливих руйнувань. Тобто, волонтерський рух, однозначно, не буде згортатися. Тому з ініціативи колишніх очільників сільських громад, а саме Великолазучинського сільського голови Анатолія Козака, Гаврилівського сільського голови Василя Гандовського створюється Гуманітарний штаб Теофіпольщини. До речі, в нашому обласному центрі створений Гуманітарний штаб Хмельниччини, навколо якого об'єднався великий і середній бізнес, лікарі, вчителі, державні службовці.

Анатолій Козак обирався на посаду Великолазучинського сільського голови п'ять разів. П'ять разів люди з Великого та Малого Лазучинів виявляли йому свою високу довіру, був Анатолій Вікторович і головою асоціації сільських та селищних голів Теофіпольщини. Він знав кожного жителя громади, вирішував їх проблеми, докладав великих зусиль для збереження та діяльності закладів соціальної сфери. Поважав, шанував ветеранів, вітав з ювілеями, проводжав в останню путь, про кожного мав сказати прощальне добре слово. Робить це і досі.

• І до цього часу, - каже, - підтримував волонтерський рух, але зацікавився діяльністю Гуманітарного штабу Хмельниччини. І що мене спонукало: штаб не лише організовує надання волонтерської допомоги, а й співпрацює з такими ж структурами на території Хмельниччини та інших областей. Щось буде в нас, щось буде в них, ми зможемо отримувати необхідну гуманітарну допомогу. У кожному селі у нас буде представник, це мають бути добросовісні, безкорисливі люди. Це дуже важливо, бо по всьому, що буде збиратися, надаватися, буде вестися суворий облік, все буде прозоро. Бо коли люди віддають останнє, а безмежно це також не може бути, це має потрапити до того, хто його дійсно потребує. Вважаю, що у наших селах, де нема фельдшерського пункту, де багато людей старшого віку, охопити всіх турботою та увагою не можуть ні старости, ні соціальні працівники. А ми будемо старатися це робити. Наш штаб буде все це координувати. До роботи у штабі запрошуємо колишніх селищних та сільських голів, вже на нашу пропозицію погодилися Микола Тимощук з Бережинець, Олександр Цісар з Михнівки, Анатолій Вальчук з Новоставець, Олександр Лісовий з Колісця. До співпраці запрошуємо і теперішніх сільських старостів. Знаєте, що мене ще спонукало до такого кроку: 24 лютого вранці я їхав у Київ, де в Охматдиті перебувала моя донька Світланка з моїм малесеньким онучком Тимофієм. Я їхав пустою дорожньою смугою, а поруч була забита автомобілями траса з Києва, місто вже зазнала ракетних ударів, скрізь горіло. Цього ж дня я вертався назад, додому заїхав за 30 годин. Через кілька днів, коли ракетні удари та обстріли не припинялися, волонтери організували вивезення їх до Львова, а далі до Німеччини, до спеціалізованої клініки. Зовсім незнайомі люди, а врятували моїх рідних. То ж у такий важкий час треба бути милосердними, робити добро, допомагати, хто як може.

В усьому підтримує Анатолія Козака і Василь Гандовський. Вже познаходив у Караїні, Медисівці та Підлісках надійних людей, які погодилися займатися такою роботою.

• З людьми треба спілкуватися, скрізь, і в магазині, і в церкві, і на цвинтарі, - каже, - знати ситуацію, кожного охопити турботою, і місцевих, і переселенців. Ми повинні бути просто людьми, щоб ніхто не залишався наодинці зі своїми проблемами.

Підтримав ініціативу і колишній голова Теофіпольської районної ради, депутат Хмельницької районної ради, комерційний директор ТОВ «Подільське» Андрій Петринюк. Запевнив, що буде сприяти у створенні такого штабу, надавати транспорт для перевезення гуманітарних вантажів.

Як буде далі, знову про це напишемо.

Галина Тебенько