Горджуся своїми

односельцями

Невеличке наше село Борщівка. Проживає тут біля 150 людей, переважно старшого віку. Всі ми над усе любимо нашу українську землю, всією душею прагнемо миру, кращого майбутнього та щастя для наших дітей. Тож коли 24 лютого дізналися про страшну звістку, про те, що Росія напала на Україну, що російська орда вторгнулася на нашу землю зі сходу, півдня та півночі, що ракетні удари були завдані по військовим об’єктам практично по всій території України, по Києву, Харкову, Чернігову, Сумах, Маріуполю, Херсону, нас охопило обурення, праведний гнів, лють, злість. А ще нестерпний біль, адже гинули, отримували поранення бійці Збройних Сил України, Національної гвардії, мирні жителі міст та сіл, міста та містечки перетворювалися на руїни. Бо ми мирна країна, ні на кого не нападаємо, не порушуємо міжнародне право, не зазіхаємо на суверенітет інших держав. А саме Росія у 2014 році розпочала війну проти України, окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей. І тепер хоче повністю знищити нашу державу, нашу волю та свободу.

Тож з перших днів цієї кривавої війни наша громада згуртувалася, до сільського будинку культури люди приносили продукти довготривалого зберігання (овочі, консервацію, сало, горіхи), за свої гроші купували у крамниці крупи, олію, рибні консерви, тушковане м’ясо, печиво, майонез, цукерки, чай, каву. Хто сам не міг це зробити, передавав гроші, на них ми також закупляли те, чого не вистачало. Зібрані продукти ми вже кілька разів відвозили до Базалії, до нашого старостату, тут староста Катерина Ткачук організовувала їх сортування та відправку до військових підрозділів у зоні бойових дій.
Водночас ми почати плести маскувальні сітки. Готових у нас їх не було, ми навчилися плести їх з шпагату, потім прив’язували до них смужки. Щодня у нашому будинку культури працювало більше 20 людей. Старші, які вже не можуть прийти, різали смужки зі старого одягу вдома, це теж велика підмога.
Горджуся своїми односельцями, адже всі, хто як може, підтримують українських військових, наших захисників. Молимо Бога, щоб перемогли страшного ворога, залишилися живими. Молимо Бога за наших двох хлопців з Борщівки, адже захищають нас у гарячих точках.
Віримо у нашу перемогу. Слава Україні! Слава Збройним Силам України!
Майя Пейда,
директор Борщівського сільського будинку культури