Безмежна подяка

Людині з великої літери

У кожної людини на землі є місце, де вона народилася, виросла. Село чи місто, в якому знайома кожна вуличка, стежинка. Де живуть або жили найрідніші серцю люди. Там і дихається легше, і небо голубіше, і квіти яскравіші. І називаємо ми це місце своєю маленькою батьківщиною.
Я народилася в одному із красивих сіл нашого району, але ось уже більше тридцяти років проживаю в мальовничій Волиці, яку вже давно встигла полюбити і називаю рідним селом. Але не тільки тому, що тут моя домівка, дорога родина, улюблена робота. А ще й тому, що моє прекрасне село живе, розвивається, стає з кожним днем все кращим і кращим. Твердо переконана, що не кожен з нас може сказати це саме про своє село. Дуже прикро, проте на сьогодні багато сіл, не тільки нашого краю, але й всієї України, просто зникли з її карти.
А нам, жителям Волиці, неймовірно поталанило народитися та проживати в такому чудовому селі та ще й поруч з прекрасним односельцем, директором місцевого агропідприємства, істинним патріотом рідного села, невтомним хліборобом Василем Кравчуком. Так, саме завдяки цій чудовій людині, справжньому господареві, ми маємо достатньо комфортні умови для праці і відпочинку.
У нашій Волиці найкраща школа в районі (і не тільки в районі), дитячий садочок, казкове подвір’я якого щоденно наповнене дитячими дзвінкими голосочками. А ще маємо будинок культури, чималу бібліотеку, двері якої постійно відкриті для усіх, хто дружить із її величністю Книгою. Працює прекрасний фельд-шерсько-акушерський пункт.

А скільки старань і зусиль доклав Василь Петрович, аби створити всі необхідні умови для відпочинку своїх односельців! Ось уже кілька років на місці старого панського маєтку розкинувся просто неймовірної краси оздоровчо-розважальний комплекс «Волиця», який став справжньою родзинкою нашого села. Особисто я називаю його шматочком раю на землі: тут вам і зоопарк з різноманітними цікавими тваринами та птахами, і спортивний майданчик. А ще місця з білим, чистим пісочком для бажаючих позасмагати і скупатися в чистому прохолодному ставочку, який вже давно став неабиякою окрасою села. А яким захоплюючим є катання влітку на яскравих катамаранах! В цьому казковому місці є пречудовий дитячий майданчик з усілякими каруселями, гірками, гойдалками і т.п.
Вся територія комплексу – справжня оаза для екзотичних квітів, дерев і рослин, яких, я впевнена, не всі могли коли-небудь бачити раніше. Проходиш - і не в змозі очей відірвати від такої неймовірної краси. А створює її багата на вигадку, захоплюючі, творчі ідеї Діна Іванівна, дружина Василя Петровича. Гості, які дуже часто приїжджають до нас відпочивати, просто в захваті від побаченого. Адже не в кожному місті (про село годі й говорити!) можна побачити щось поді-бне!
Парк імені 10-річчя Незалежності України - ще одне творіння задумів і рук Василя Петровича. Адже директор особисто докладає зусиль,трудиться, аби це місце стало ще кращим і затишнішим. Зовсім нещодавно він разом із спеціалістами та працівниками контори висадили десятки вічнозелених рослин. Тепер поряд із голубими ялинами, декоративними кущами ростимуть стрункі туї та розкішний самшит.
А ще віднедавна тут облаштоване місце для малечі: строкаті гойдалки, гірки, пісочниці. З величезним задоволенням щоднини тут відпочивають молоді сім’ї з дітками та всі бажаючі.
Незадовго до Паски Василь Петрович зініціював та разом із сільським старостою Тарасом Осецьким організували «зелену толоку»: небайдужими жителями села на колишньому пустирі між школою і дитсадочком було висаджено півтисячі молодих сосен і ялиночок , які господарство придбало напередодні. Отож, сподівається наш господар, що незабаром рідне село прикрашатиме ще й сосновий бір. Інколи просто дивуєшся: звідки бере сили, енергію, завзяття цей чоловік?
Можна ще багато-багато писати про добрі справи Василя Петровича, про його працю, старання і все це буде істинною правдою. Бо куди не глянеш, скрізь він є, до всього небайдужий, усім переймається, страшенно переживає, хвилюється.
В цьому ми, його односельці, вже вкотре переконалися на березневому зібранні села з приводу закриття нашої школи.
Мабуть назавжди запам’ятається той момент, коли від переживань, неймовірних хвилювань Василь Петрович не міг стримати сліз. Тільки уявити: стоїть красивий, сильний, успішний чоловік зі сльозами на очах! Тоді в залі плакали майже всі і точно всі зрозуміли одне: він дуже дорожить школою!
Храм науки, створення якого було справою усього життя його батька, усіма незабутнього, дорогого Петра Андрійовича Кравчука. Невже стільки здоров’я, сил, часу, коштів було витрачено цією великою людиною і самим Василем Петровичем для того, аби через 10 (всього!) років закрити школу, залишити село без майбутнього? Ні, цього наш директор не міг допустити і не допустив. Відстояв!
Не важко уявити, що ми, вчителі, батьки учнів, відчули в ту мить і відчуваємо досі.
Це невимовну вдячність і величезну гордість за те, що маємо такого славного керівника. Адже це означало, що діти й надалі продовжуватимуть навчатися у своїй, улюбленій школі, а ми, вчителі, в найближчі роки матимемо роботу, яка для нас є єдиним способом заробити на прожиття.
Не відразу усвідомивши почуте, вкрай схвильовані, ми навіть належним чином не подякували Василю Петровичу за його мудре, виважене і водночас людяне рішення. Тому на сторінці своєї улюбленої газети від імені усіх вчителів нашої школи, батьків учнів хочу уклінно подякувати дорогій людині за те, що зберіг нашу найкращу, сонячну Волицьку школу.
Ви найкращий, найкращий в усьому!
Ці слова - не дешева, порожня похвала,а найщиріші слова подяки, на яку ви заслужили своєю наполегливою, самовідданною працею, своїми добрими справами.
Василь Петрович - один із небагатьох тих, у кого, я вважаю, життєвим кредо є слова відомого поета Григорія Коваля: «Людина в світ добро нести повинна, як зерна носить людям колосок».
Дякуємо Богу та долі за те, що живемо разом із такою прекрасною людиною в селі з чудовою назвою Волиця. Бажаємо вам, Василю Петровичу, всього найкращого в житті: багатство щедрих осеней хай множиться та множиться, хай завжди успіх гарний у сім’ї вашій водиться. Нехай на радість, щастя ласкаве сонце сходить, і хай під сонцем миру врожайне поле родить!
Тетяна Ящук,
вчителька Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів від імені всіх вдячних колег, батьків учнів і жителів села