Завжди жити по

заповідях Божих

Для православних християн настав важливий період у їх духовному житті – час великого Великодного посту, час очищення від злого та неправедного, час пошуків своєї дороги до Бога. Як провести цей час, як підготувати свою душу та тіло до світлого Воскресінння Христового? Про це розмовляємо з благочинним Теофіпольського округу Православної Церкви України, митрофорним протоієреєм отцем Василем Крисаком.
Оскільки світле Воскресіння Христове є найбільшим християнським святом, дуже важливо підготуватися до нього, пройти шлях очищення від скверни та гріхів. Який піст головний - духовний чи тілесний?
- 15 березня розпочався великий Великодний піст, триватиме він до 2 травня. Кожний православний християнин повинен для себе усвідомити, що піст є духовний та тілесний, та головним є духовний піст. Тому по мірі можливості треба поєднати духовний та тілесний піст. Хоч не всі люди можуть дотримуватися тілесного посту. Це люди похилого віку, важкохворі, вагітні жінки, діти, люди важкої фізичної праці. Для таких людей церква послаблює тілесний піст. Великодний піст – це особливий час в житті кожної людини. Це час переосмислення самого себе, своїх вчинків, своїх діянь, це глибокі роздуми над смислом свого життя, це пошуки своєї власної дороги до правди, до Бога.

Отче, дайте духовні настанови, як провести цей час, що обов’язково треба зробити?
- Найперше, найважливіше завдання – це посповідатися та причаститися. Наступне – ніхто не відміняв молитву домашню, немає можливості прийти до храму – треба щодня помолитися вдома. На превеликий жаль, уже другий рік ми живемо в умовах пандемії коронавірусу, в умовах карантинних обмежень. Тому третє завдання – подивіться онлайн-трансляцію богослужінь з головних храмів Православної Церкви України. Але все ж таки знайдіть можливість прийти до храму та помолитися. Наше земне життя непросте, хтось нас образив, ми тримаємо в душі зло на цю людину. Тож дуже важливо в час великого посту примиритися з людиною, яка нас образила. Бо, як каже молитва «Отче наш», «прости наші провини, як ми прощаєм ворогів наших». Адже саме прощення та викорінення образи зі свого серця робить людину щасливою, а злоба руйнує людину, тоді вона не відчуває духовного щастя. Адже людина народжується, щоб бути щасливою, щоб творити добро, піклуватися про свого ближнього.
На Різдво вже минуло два роки, як Православна Церква України отримала від Вселенського патріарха Варфоломія Томос на автокефалію. Як триває процес визнання ПЦУ Вселенськими церквами?
- За два роки нашу Помісну Православну Церкву України канонічною, тобто законною, визнало 5 Вселенських церков, це третя частина. Це дуже добрий здобуток. Що ж до визнання ПЦУ канонічною іншими церквами, то справа у їхніх Статутах. Бо таке рішення може бути прийняте на архірейському соборі, а ці зібрання проводяться у церквах у різні строки.Тобто, цей процес триває. Головне ж, наша Помісна Православна Церква України отримала святий Томос, тож є автокефальною, самостійною і гуртує українців за давніми релігійними традиціями українського народу. Це дуже відчутно і по нашому храму Покрови Пресвятої Богородиці. Є розуміння жителів нашої громади, які хочуть чути молитву рідною українською мовою, за українську землю, за наше доблесне українське військо, яке боронить нас від підступного ворога. Тож Православна Церква України відкрита для людей, саме вона консолідує суспільство. Тому утвердження ПЦУ є неминучим процесом, це має пройти мирно, через розуміння людей, через їх переконання та бажання.
Кожен з нас завжди з нетерпінням чекає Великдень, адже воно утверджує в наших душах віру та наповнює добром, радістю та любов’ю до ближнього. Як особисто сприяти зміцненню цієї віри, цих почуттів?
- Через три тижні наступить світле Воскресіння Христове, свято, яке дає нам нову надію та нові сподівання. Попри всі негаразди треба вірити, що все буде добре, бо ж надії на щасливе життя дають нам силу й наснагу боротися та жити. Тому треба гідно до цього свята підготуватися. І, головне - це не пишний стіл, а відчуття духовної радості від Воскресіння Господа Бога нашого Ісуса Христа. Вкрай важливим є розуміння того, що ми на цьому світі не вічні, ми приходимо у нього нагими, а відходимо з нього в одній сорочці. Треба думати, замислюватися над тим, що ми після себе залишаємо – добрі справи, добру пам’ять, безкорисливість, милосердя. Якраз Воскресіння Христове дає нам вказівку, бо ж саме задля цього Ісусу Христу треба було померти та воскреснути. То ж кожному з нас треба дбати не про земне багатство, не про розкіш та статки, а як здобути Царство Небесне. Треба завжди пам’ятати, що все на цьому світі швидкоплинне та скороминуче, а лише вічність залишається вічністю. Тож, дорогі браття та сестри у Христі, ким би ви не були, які б посади не обіймали, треба жити по заповідях Божих, любити ближнього, як самого себе. Це вічна істина, адже в основі всі законів та конституцій у світі лежить Святе письмо. Лише тоді світло Воскресіння Христового щедро обдарує вас небесними та земними ласками і щедротами, зміцнить здоров’я, принесе щастя, мир, добро і злагоду в кожну оселю, в кожну родину!
Дякую, отче, за настанови. І надалі зміцнюйте нашу віру, сійте праведне слово Боже, щоб додало нам сил, мужності та гідності у цей нелегкий час.
Галина Тебенько