Забути не можна
21-22 січня 1942 року в Теофіполі сталася жахлива трагедія – німецькі жандарми та поліцаї-українці на околиці містечка розстріляли біля 1400 чоловік єврейського походження. 21 січня з єврейського концтабору «гетто» окупанти та поліцаї вигнали з будинків усіх чоловіків, роздягнули їх до натільної білизни, роззули і в 20-градусний мороз, пронизливий вітер групами по 20-25 людей під конвоєм погнали за місто на розстріл. Чотири кілометри від центру Теофіполя по дорозі на Базалію гнали нещасних, ні в чому невинних людей на вірну смерть. Напередодні війни між Теофіполем та Ленінкою (тепер село Підліски)був викопаний великий котлован для спорудження залізобетонного доту Старокостянтинівського укріпрайону, що проходив через Теофіпольський район. У вересні 1939 року, коли Радянський Союз окупував Західну Україну, кордон був перенесений далі на захід, будівництво укріпрайону припинили. А викопаний котлован і використали фашисти для розстрілу мирного єврейського населення Теофіполя.
21 січня були розстріляні майже всі чоловіки. А наступного дня двадцять саней звозили до котловану жінок, дітей та немічних стариків. Жінки та діти несамовито кричали, плакали, старики по дорозі вмирали. Це жахіття не можна було передати словами. Людей стягували з саней, роздягали, били та розстрілювали. Грудних дітей фашисти кидали в котлован живими, старших розстрілювали. Докладно цю трагедію описав у своєму дослідженні «Історія міст та сіл Теофіпольщини» відомий краєзнавець Іван Архипович Стасюк.
На місці цього масового поховання в часи Незалежності завдяки благодійному фонду «ХесетБешт» був встановлений пам’ятний знак та меморі-альна дошка. Однак з часом знак та дошка руйнувалися, братська могила заростала чагарниками. Добре, що у 2020 році Теофіпольська селищна рада виділила 59 тисяч гривень на впорядкування братської могили. Пра-цівники ВУЖКГ повирубували чагарники, поклали нову тротуарну плитку, зробили насип на могилі, пофарбували пам’ятний знак. Роботу по каменю виконав художник Олександр Колєснік, виготовив нову меморіальну дошку, зірку Давида та єврейський підсвічник менора, прикріпив на пам’ятному знаку.
21 січня, у день 79-ої річниці трагедії, братську могилу відвідали голова районної організації ветеранів України Володимир Кобера, його заступник Андрій Рудюк, голова ГО «Щит та меч» Анатолій Стучинський. Поклали вінок, схилили голови у скорботі за невинно вбитими. Це забути не можна.
Галина Тебенько