У щастя два рівних є крила

Наталія Кондратюк, лікар Поляхівської ветеринарної дільниці, дуже любить свою роботу. Адже у ветеринарній медицині працює понад два десятки років. А чому обрала таку неспокійну, надзвичайно відповідальну роботу? Бо ж виросла, вважай, на фермі, у Волиці,біля мами, доярки з багаторічним стажем Раїси Олександрівни Манчевської. Хоч з малих літ бачила, як нелегко працювати на фермі, росло у її душі бажання лікувати тварин. Часто заходила до ветеринарного лікаря Василя Павловича Постернака, розпитувала, роздивлялася журнал «Тваринництво». А вдома гралася у ветеринара – розкладала шприци, робила уколи гарбузам – лікувала корів. Як була в дев’ятому класі, вже доїла групу лейкозних нетелів.
- Вважаю, що зробила правильний вибір, - розказує Наталія, - і мамина підказка була, відчувала вона, що це – моє. Я дуже люблю всіх тварин, котиків, собачок, а що вже корів – які це розумні створіння!

То ж освіту здобула у Млинівському радгосп-технікумі, вчилася з великим задоволенням. 15 років я пропрацювала у місцевому господарстві СТОВ «Волиця», починала з помічника ветеринарного лікаря, було тоді до 750 голів великої рогатої худоби, просвітку не було, ні вдень, ні вночі. За своїми дівчатками я, по суті, не була у декретній відпустці, треба було виходити на роботу. Працювала я і техніком штучного осіменіння, і головним ветлікарем. Хоч навантаження було дуже велике, на фермі в нас був дуже дружний колектив, у допомозі ніхто не відмовляв. То ж добрі слова хочу сказати про своїх колег, з якими довелося працювати – Сергія Ящука, Руслана Марущака, Ніну Семенюк, Полю Семенюк, завідуючого фермою Миколу Лавренюка. Чого не знала, питала, консультувалася в тодішнього головного лікаря Теофіпольської районної державної лікарні ветеринарної медицини Олега Федорчака, начальника районного управління ветеринарної медицини Павла Шевчука. Це дуже досвідчені, мудрі, людяні керівники, завжди мене підтримували.
Уже сім років Наталія працює ветлікарем Поляхівської ветеринарної дільниці. Обслуговує дільниця 6 сіл – Волицю, Поляхову, Романове, Кузьминці, Рідку та Бережинці, а також 5 господарств – СТОВ «Волиця», ТОВ «Нива», ферму села Романове, ФГ «Кузьминці», відділок ТОВ «Україна-2001» та. То ж постійно в русі, в роботі – вакцинація, виклики, лікування тварин, займається і штучним осіменінням. Спочатку на роботу їздила велосипедом, скутером, одного року наїздила 18 тисяч кілометрів. Добре, що є вже автомобіль.
- Хочу сказати, - продовжує, - що тепер корови більше хворіють, є більше проблем з відтворенням, з отелом первісток.Тому б радила власникам телиць, які не досягли ваги 350-380 кілограмів, таке: проводити запліднення сім’ям м’ясного абердина. Тоді телята народжуються легко, бо вони маленькі, з малою головою, а потім швидко набирають вагу.
Встигає Наталія Юріївна трудитися і у власному господарстві: разом з чоловіком Сергієм Леонідовичем, вчителем фізики та інформатики Поляхівського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-колегіум, утримують чотири корови, свиноматку, птицю. Відремонтували, добудували хату, все по-сучасному, на вулиці Набережній, де живуть, вона чи не найкраща. І городів багато обробляють, і садок у них чудовий, і розкішний трояндовий квітник. От поєднала ж доля таких двох невтомних, енергійних людей!
Виростили й розумних, цілеспрямованих, роботящих донечок – Дарину та Валерію. Навчаються у Житомирі, старша –у Національному педагогічному університеті на факультеті філології та журналістики, менша – у фармацевтичному коледжі. А коли вдома, як зараз, на карантині, то трудяться, як бджілки, в усьому допомагають батькам.
- Почуваю себе щасливою, - усміхається Наталія, - маю улюблену роботу, поруч зі мною працюють досвідчені, порядні висококваліфіковані спеціалісти Ірина Вольдемарівна Сапуга та Катерина Павлівна Назарук. У мене прекрасна родина, чоловік, діти, мама, дядя Коля, сестричка Альона. А напередодні Дня працівника ветеринарної медицини вітаю всіх, хто обрав собі таку професію, хто самовіддано працює на цій ниві. Зичу здоров’я, терпіння, достатку, родинного щастя, миру та спокою в душі. Особливо ветеринарам-жінкам, бо ж робота ця далеко не жіноча. Та ми все витримаємо, з усім справимося.
Галина Тебенько