Людяність – його життєве

кредо 

Ранкову кабінетну тишу раптово порушив телефонний дзвінок. По голосу впізнав Катерину Чичевич – голову первинного ветеранського осередку із Базалії.
- У нас на хрещення Господнє в організації торжество, - повідала вона. - Відзначаємо 19 січня дев’яносторіччя ветерана праці Дем’яна Григоровича Онищука. Разом із місцевою владою та активом, представниками духовенства підемо вітати ювіляра. Запрошуємо і вас взяти участь у такому заході. Вже мала перемовини і з головою районної ради Андрієм Петринюком. Пообіцяв приїхати і розділити родинну радість. Одне слово – чекаємо!
…Про цю людину, знану в рідному містечку та навколишніх селах, чув неодноразово. Але все якось бракувало часу на персональну зустріч. Хоча розповіді та перекази давали повні уявлення про цю неординарну особу. А тут така нагода.
Дем’ян Григорович по своєму життю завжди відповідав перш за все за себе і свої вчинки. Йому притаманні кмітливість, вроджена вдача й допитливість, що могли простелити стежину до опанування певних кар’єрних вершин. Але він захопився машинами. Маючи до останніх неабиякий хист, бачив себе в ролі механіка, раціоналізатора, ремонтника. А ще мав велику відповідальність перед своїми сільчанами, любив усім допомогти, як кажуть, виручити при потребі.
Якщо ти чогось не зробиш, то цього за тебе не зробить ніхто – це золоте правило слугувало колишньому механіку - водієві танка, яке він добре засвоїв ще перебуваючи на строковій службі в армії.

Переступивши поріг оселі шанованого ювіляра, іменинник став центром уваги вітальників. Голова районної ради Андрій Петринюк вручив Дем’яну Григоровичу Почесну грамоту районної ради і райдержадміністрації за багаторічну сумлінну працю. Разом із тим пообіцяв до чергового ювілею посприяти замінити старенький «Запорожець» на більш комфортне авто. З рук голови районної ради ветеранів Володимира Кобери одержав «Подяку».
- Чим більше добра віддасть людина іншим, тим більше його повернеться до неї,- наголосила голова первинної ветеранської організації Базалії Катерина Чичевич.
Селищний голова Євген Білоус ствердив, що робота іменника за тривалі роки дала змогу багатьом людям округу створити славний імідж про купільський та базалійський млини та й самого борошномела. Дружина ювіляра – Наталія Никифорівна з гордістю відмітила, що доля подарувала їй найкращого чоловіка, родинне тепло, якого було у неї вдосталь з того дня, як стала на весільний рушничок щастя.
Церковний хор, разом із отцем Михаїлом, віншували поважного жителя селища новорічно-різдвяними колядками та щедрівками, піснями. Теплі слова линули і з вуст племінника Сергія, сина Віталія, доньки Надії, усіх присутніх. Дем’ян Григорович сердечно дякував за вітання, подарунки, квіти, тепло їх сердець, що звеличували його людяність, доброту, любов до отчого краю.
Склалося враження, що Всевишній, у якого Дем’ян Григорович глибоко вірить, вельми ревно його підтримує й оберігає. Тож місцевий священик отець Михаїл у своєму вітанні відзначив, що ювіляр – щирий і добрий вірянин, регулярно відвідує службу Божу. Віра в Бога й дорога до храму додають йому міцності. І слово Господнє стало для нього та дружини великим душевним відкриттям, духовною потребою. І це додає упевненості в житті.
Дем’ян Григорович у своїх поважних роках ще не нарікає на здоров’я. Він, як і в молоді роки, сідає за кермо свого старенького, але завжди справного «Запорожця», їздить до храму, довозить до нього сусідів - прихожан. Іменинник не лише збудував хату, в якій завжди затишок і тепло. Виростили і виховали із вірною супутницею життя двох дітей, дали їм відповідну освіту. Радіють Онищуки, коли поріг їхньої оселі привітно переступає син Віталій із дружиною Галиною, своїми дітьми, тобто онуками Олександром та Наталею, правнуками Валерією, Ромчиком, Юлею. При кожній нагоді навідуються із Вінниччини донька Надія і зять Олександр. Та не самі, а з онуком Володимиром та правнуком Назарчиком.
Розмовляючи із рідними та близькими Дем’яна Григоровича, усі вони з гордістю кажуть, що ювіляр заслужив визнання, як людина серед людей. І те, що в цей святковий для нього день, було багато позитиву, до сліз зворушило іменинника. Тож велика сім’я ветеранів війни і праці селища, районна влада й актив районної ради ветеранів щиросердечно бажають ювіляру міцного здоров’я, щастя, радості ще на многії і благії літа.
А сам ювіляр оптимістично дивиться у завтрашній день. Його він бачить у досить гарних тонах. І як сам заявив, що ще бажає із усіма присутніми на цій гостині, зустрітися за святковим столом у 2021 році. Бо саме 26 травня подружжя відзначатиме 65-у шлюбну весну – спільне життя із Наталею Никифорівною. І під гучні вигуки й овації учасників іменин «Гірко!» розцілувався з дружиною.
Нехай же у душі ветерана праці ще довго - довго витає богатирський дух і взаєморозуміння в колі сім’ї. А в оселі панують мир та спокій, благополуччя і міцна любов.
Андрій Рудюк,
керівник прес-центру районної ради ветеранів