Надрукувати
Категорія: № 2 від 9.01.2020 року
Перегляди: 951

У Бжоли


справді смачно

 

 

З 1 серпня 2018 року Алла Бжола з Новоставець зареєструвалася фізичною особою-підприємцем. Так повернулася її доля. Хоч здобула економічну освіту в Хмельницькому інституті економіки та менеджменту, більше двох десятків років працювала в новоставецькому господарстві. Спочатку вагарем, коли була ще школяркою, потім обліковцем на тракторному парку на фермі в Кривовільці, диспетчером в центральному офісі, а вже у філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» – бухгалтером по розрахунках з банками.
- І от в один момент, - розказує Алла Василівна, - майже два роки тому, оскільки у філії розпочалася реорганізація та скорочення, директор Володимир Прокопчук та фінансовий директор Олена Цісар запропонували мені стати підприємцем, взяти в оренду їдальню господарства та надавати послуги з харчування. Я три місяці плакала, переживала, як воно буде, чи справлюсь, чи зможу. Хоч, чесно зізнаюсь, десь в глибині душі я хотіла чимось подібним займатися, навіть просила чоловіка, щоб купив для мене маленьку кав’ярню. Та на це у нас не вистачало грошей.

То ж що було далі: за сприяння першого заступника голови правління агроіндустріального холдингу МХП Юрія Мельника були виділені кошти на проведення сучасного ремонту першого поверху приміщення, яке я взяла в оренду. А мені довелося взяти кредит, щоб закупити обладнання для кухні та частину меблів у залу, трохи коштів я також вклала у ремонт. З філією уклала договір про надання послуг з харчування для працівників господарства. Коли почався та проходив ремонт, їдальня продовжувала працювати, ми готували сніданки, обіди та вечері. А замовлень на обіди влітку отримуємо приблизно на 150 чоловік. Це велике навантаження, постійне напруження, спочатку було дуже важко, та поступово все налаштувалося. Разом зі мною працює мій чоловік Олег Анатолійович, двічі на тиждень ми їздимо у Хмельницький за продуктами. Філія встановила нам потужний твердопаливний котел, опалюємо пелетами, то ж мій чоловік цим також займається,без нього я б точно не справилася. Я створила три робочі місця, роботу отримали Юлія Дзюбак, Олена Бондар та Анастасія Білич, зараз у нас ще проходить стажування Рита Стецюра.Також ми приймаємо замовлення на проведення корпоративів, родинних вечірок. Для цього замовляємо гарну музику, це гурт із Збаража, з ресторану «Зимовий сад». Знаю, що люди задоволені, сподіваємося, що з часом будемо мати більше замовлень. Телефонуйте за номером 067 384 60 18, робіть замовлення.
Влітку минулого року Алла Бжола взяла участь в конкурсі, спрямованому на розвиток та підтримку малого бізнесу в сільській місцевості «Село. Кроки до розвитку». Його вже декілька років проводить агроіндустріальний

холдинг МХП, аби стимулювати малий бізнес на селі навчитися заробляти, аби люди змогли побачити перспективу в себе вдома, а не виїжджати на заробітки.
- Для цього я написала бізнес-план, їздила у Тернопіль на тренінги, - продовжує свою розповідь, - тобто, це було випробування. І от з 47 заявок, які надійшли на конкурс з Хмельницької, Тернопільської та Івано-Франківської областей, я увійшла в число 12 переможців, отримала сертифікат та фінансову підтримку в розмірі 50 000 гривень. Це було неймовірне відчуття щастя, розуміння того, що я зробила правильний вибір, що ніколи не пізно змінювати своє життя. Радості додавало і те, що якраз у цей час донька подарувала нам внучку. І от ці кошти ми використали на придбання морозильної камери та системи охолодження, адже влітку на кухні дуже спекотно. А як називається наше підприємство громадського харчування? З легкого слова  начальника відділу звязків з громадськістю та пресою Людмили Баранчук – «Смачно у Бжоли».
На досягнутому Алла Василівна зупинятися не збирається. Планує добудувати ще одну залу на першому поверсі, провести благоустрій території, завершити ремонт на другому поверсі, зробити там міні-отель. То ж працювати треба ще більше. Визнає ця мила, привітна жінка, що вона вимоглива, що в усьому дуже любить порядок та дисципліну, без цього не буде успіху.
- За те, що так повернулася моя доля, - каже наостанок, - щиро дякую Володимиру Олександровичу та Олені В’ячеславівні. Я щаслива, що вдома, коло своєї родини. На заробітки не могла поїхати, не мала на це здоров’я, то ж добре, що так зробилося. Що заробляю на себе, що працюю для людей. І коли чую схвальні відгуки, що у Бжоли смачно, радість переповнює моє серце – от тепер я на своєму місці.
Галина Тебенько