Надрукувати
Категорія: №47 від 19.11.2026 року
Перегляди: 2

Теофіпольська громада знову у скорботі. Передчасно пішов із життя наш земляк, захисник України, старший солдат Олександр Володимирович Зіненко з Теофіполя.

 

Олександр народився 13 лютого 1976 року у дуже порядній, гарній родині. Мама Лідія Феодосіївна була з багатодітної сім’ї, над усе цінувала родинні цінності. З чоловіком Володимиром Олександровичем виростили трьох розумних, добрих, доброзичливих дітей – Колю, Сашу та Лесю. Батько був строгим та справедливим, такі ж якості прагнув прищепити дітям. Саша добре вчився, успішно закінчив Теофіпольську середню школу № 1. Друзі, знайомі згадують про нього як про дуже добру, щиру, товариську людину. Про таких кажуть – заради друзів віддасть останню сорочку.

Закінчив Київську академію внутрішніх справ. Працював у правоохоронних органах – у прокуратурі, податковій міліції. Заслужив визнання як хороший юрист, інтелектуал. Коли у 2014-ому році розпочалася Антитерористична операція, добровільно пішов на службу у Збройні Сили України. Три роки боронив країну.

Довелося йому пережити втрату найближчих людей – у 2021-ому році раптово помер старший брат Коля, невдовзі померла мама, а через рік – батько.

Як почалося повномасштабне вторгнення російської федерації, вдруге, добровільно, у квітні 2022-ого року став на захист Вітчизни. Був у гарячих точках – Бахмут, Лисичанськ. Шкодував побратимів, молодих хлопців. Казав: «Я вже трохи прожив, піду на передок, а вам ще треба жити».

Отримав важке поранення, лікувався, був визнаний обмежено придатним. З 11 серпня 2023-ого року проходив військову службу у Голованівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Кіровоградської області, де обіймав посаду відповідального виконавця групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень другого відділу.

14 листопада 2026 року життя Олександра Володимировича раптово обірвалося у місті Благовіщенське Кіровоградської області.

Поховали старшого солдата Олександра Зіненка у середу, 18 листопада, з усіма військовими почестями у Теофіполі на Алеї Героїв.

Важко знайти слова, які могли б розрадити рідних у цю гірку годину. Щиро співчуваємо  сестрі Лесі з сім’єю, тітоньці Надії Феодосіївні з сім’єю, родині, близьким, друзям і всім, хто знав Олександра. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.

Нехай добрі спогади про нього назавжди залишаться у серцях тих, хто його любив і знав.

Вічна пам’ять та Слава Герою!

А.Джус