Знову важка та болюча втрата для нашої Теофіпольської громади. За результатами експертизи ДНК підтверджено загибель захисника України, нашого земляка  Олександра Васильовича Ніколюка.

Народився Олександр 2 вересня 1977-ого року в селі Гаврилівка в родині Ніни Олексіївни та Василя Івановича Ніколюків. Зростав розумним, допитливим, товариським хлопчиком, добре вчився у Гаврилівській середній школі. Після її закінчення вступив до Шепетівського сільськогосподарського технікуму. Далі служив в армії.

 А потому його життя проходило у Шепетівці. Тут одружився, з дружиною Оленою, ростили сина Юрія. У важкі часи їздив у Польщу, далі працював у місті на базі «Бакалія», на «Артбазі». Заслужив на визнання  та повагу, адже був відповідальним та надійним співробітником. Не забував батьків, по можливості приїздив додому, допомагав.

6 березня 2024-ого року був мобілізований Шепетівським РТЦК та СП. Служив у

110-ій окремій механізованій бригаді, як старший стрілець-оператор стрілецького відділення, виконував бойові завдання на «гарячому» Вугледарському  напрямку. До свого останнього подиху був відданий військовій присязі та Україні. 10 лютого 2025-року загинув біля населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області внаслідок штурмових дій противника

Півтора року вважався зниклим безвісти. Рідні шукали, сподівалися, що знайдуть стежину, яка приведе їх до нього.Та відкрилася страшна правда.

Поховають старшого сержанта, загиблого Героя Олександра Васильовича Ніколюка у рідній Гаврилівці у суботу, 26 вересня. Щирі співчуття дружині Олені, синові Юрію, батькам Ніні Олексіївні та Василю Івановичу, братам Сергію та Віктору.

Герої не вмирають. Вони житимуть у наших серцях та пам’яті. Завдяки своїй жертовності та любові до України вони подарували нам надію на мирне майбутнє.

Вічна слава загиблим Героям!

А.Джус