ЇЇ молитви

Вона неправильно молилася, як вважали сусіди. Бо хто ж весь час щось шепче, де б не ходила... От пішла до церкви, поставила свічку, вислухала службу, помолилась та й хватить... А ця: на городі - молиться, в саду - молиться, в полі молиться...

Вона знала, що про неї така мова, як про дивну, але це її не хвилювало.

Вона любила цей світ і за все дякувала Богу. Ранньою весною дякувала за теплі дні, за дощик, за сонце, за перші листочки на деревах. Вона любила все: пташку і комашку, дерево і квітку. А ще дужче любила своїх синів. "Ти дивись, уже й штанці короткі, уже й підросли. Слава Тобі, Господи, за милість твою. Пошли ж їм щасливої долі!" "Пообідали, синочки, от і добре. Дякувати, Богу, що маємо хліб і до хліба." "Ходімо на город, картопельку просапаємо. Хвалити Бога гарна виросла". І так щодня.

Діти виросли. Мають свої сім'ї. Тепер і за невісточок, і за онучаток молиться. Не тільки в церкві, а кругом. Яблука зародили в садку, дякує Богу, що буде з чого варення зварити чи сушини насушити для діток.

Не балували діти частими візитами. Але вона все просила Бога здоров'я для їх сімей, усіх рідних. Молилася за здоров'я корівки, курочок, бо ж на все воля Божа.

Аж тут біда.

Вій @на.

Сини приїхали. "Мамо, ми не хочемо, щоб вороги сюди прийшли. Ми хочемо щоб Ви і наші діти жили на мирній землі. Благословіть іти до війська". Благословила.

І тепер молиться як і раніше, але, насамперед, за синів-воїнів, за їх побратимів, за Україну.

Вродила картопелька. "Слава Богу! Буде і собі і передати для воїнів. Як я нагодую чиїхось синів, то і моїх хтось нагодує". Виросли огірочки, чи помідори, чи яблука, сливи... усе так само. А між людьми ходить, посміхається, і пісню заспіває, затанцювати може, чи й гумореску якусь утнути. Усе твердить "Не можна нам духом падати. Треба або іти боронити землю свою, або з усіх сил допомагати тим, хто тримає над нами небо." А залишиться сама, так і молиться. Вишиває і молиться. Прибирає і молиться.

Молиться за душі тих, хто полетів Ангелами в небо. Вірить, що Небесному воїнству потрібні такі помічники, щоб здолати сили темряви.

Просить Бога захистити її і усіх синів від усілякої зброї, вогню і хвороби, дати сил нашим воїнам витримати усі труднощі, перебороти страхи і невпевненість та живими і неушкодженими повернутися до рідних. Просить захистити люд український від усіх бід, лиха і вогню. Просить Бога захистити небо України. Бо Україна - це наша земля, полита кров'ю і потом та гіркими сльозами наших предків!

Господи Милосердний, почуй молитви усіх матерів України, захисти наш народ, наших воїнів, нашу землю від страшної навали! Мати Божа, покрий покровом своїм нашу Україну, усі її села і міста, захисти і збережи дітей і дорослих!

Може Вона і неправильна, не для всіх зрозуміла, а лише для таких самих, як вона, але вона МАТИ. Вона вірить, що материнська молитва має силу. А по вірі нашій і дається нам.

Вірить вона, що Україна буде сильною, квітучою державою! Настане мир! Повернуться сини-захисники! Не буде чорних димів пожарищ, а будуть колоситися хліба на полях! І вічно буде лунати: "Слава Україні! Героям Слава!"

Світлана Кислюк, село Новоставці