12 серпня, у середу, Теофіпольська громада провела в останню земну дорогу захисника, солдата Вадима Михайловича Тимчика. Йому назавжди залишилося 27 років.
Народився загиблий воїн 4 червня 1998-ого року в сім’ї Оксани Іванівни та Михайла Степановича Тимчиків селі Бережанка колишнього Борщівського району на Тернопільщині. Неповну середню освіту здобув у Скала-Подільській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У 2011-ому році Оксана Іванівна вийшла заміж за Віталія Сергійовича Сацюка зі Святця, у 2012-ому році переїхала сюди з найменшою донечкою Ангеліною. У подружжя народилися двоє спільних дітей – на сьогодні Максим перейшов у восьмий клас, Сергій – у шостий. Вадим навчався разом з старшим на рік братом Дмитром у Тернопільському коледжі імені І.Пулюя на операторів комп’ютерного набору.
Після закінчення коледжу Вадим працював помічником електрика на Бурдяківському спецкар’єрі у Скалі-Подільській. У 2016-ому році, у 18 років, уклав контракт на службу у Збройних Силах України, півтора року брав участь в АТО. Після демобілізації їздив по заробітках, працював і за кордоном, на тракторному парку у ТОВ «Святець», і у Вінницькій області.
14 червня 2024-ого року Вадим був мобілізований Тульчинським РТЦК та СП. Служив у 154-ій окремій механізованій бригаді. 9 березня 2025-ого року був нагороджений медаллю «За відвагу» міністерства оборони України.
З 14 березня 2025-ого року вважався зниклим безвісти. Не вірила у його загибель мама, коли прийшов висновок ДНК-експертизи. Але дві наступні експертизи підтвердили, що солдат Вадим Михайлович Тимчик загинув 14 березня 2025-ого року поблизу села Бочкове Чугуївського району Харківської області під час виконання бойового завдання.
А 23 квітня 2025-ого року у Хмельницькому був мобілізований і Дмитро. З 14 січня 2026-ого року вважається зниклим безвісти.
12 серпня, цього печального дня, Теофіпольщина та Святець зустріли загиблого воїна Вадима Тимчика «живими коридорами», квітами та щирими сльозами. Коротке прощання біля рідного дому…
Чин похорону відслужили у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Місцем вічного спочинку воїна стало сільське кладовище, де його похоронили, як Героя, з військовими почестями.
Розділяємо біль родини, висловлюємо щирі співчуття з приводу такої безмірної втрати.
Вічна пам’ять та слава загиблому захиснику України!