У вівторок, 14 липня, Теофіпольщина та Ізяславщина попрощалися із мужнім захисником України Юрієм Володимировичем Грабаром Бо народився та виріс у Караїні, а вже понад двадцять років проживав в Ізяславі.
Народився Юрій Грабар 15 лютого 1971-ого року у сім’ї Надії Іванівни та Володимира Володимировича Грабарів у Караїні. Закінчив Гаврилівську середню школу, професійну освіту здобув у Теофіпольському СПТУ-34. Строкову службу відслужив аж у Владивостоці у морській піхоті. А далі шукав свою стежку в житті, був на заробітках у Москві, Києві. У Гаврилівській громаді про нього кажуть лише хороше – був дуже добрим та роботящим.
Склалося так, що Ізяславщина стала його другою домівкою. Працював на Ізяславському маслосирзаводі, з дружиною Альоною ростили донечку Іванку, підтримував сина Володю від першого шлюбу.
22 листопада 2024-ого року був мобілізований, служив командиром десантно-штурмового відділення – командиром машини десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти 35-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. З 1 березня 2025-ого року вважався зниклим безвісти.
Рік та чотири місяці рідні чекали на добру звістку, вірили, що живий, що станеться диво, що повернеться додому. Жили між відчаєм та надією, страхом та вірою. Та нещодавно за результатами ДНК-експертизи підтвердилося найстрашніше - що він загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку біля села Срібне на Донеччині.
У вівторок, 14 липня, траурний кортеж з тілом загиблого сержанта Юрія Володимировича Грабара прибув до Караїни, до рідної домівки. Прощання з матір’ю Надією Іванівною, рідними, односельцями… Сльози, невимовний біль втрати…
А далі дорога до Ізяслава, до другої рідної домівки, де проживав. Багато жителів Ізяслава прийшло провести загиблого захисника в останню земну дорогу. Поминальну панахиду відслужили у місцевому храмі Православної Церкви України. Поховали Юрія Грабара, як Героя, на міському кладовищі на Алеї Героїв.
Вічна йому пам’ять та слава!
А.Джус