Сьогодні бути аграрієм в Україні — це не про сухі виробничі показники чи тонни збіжжя. Це про вміння бути надійною стіною для держави та залишатися Людиною з великої літери. Яскравим прикладом такої стійкості є ФГ «Кунчанський» та його керівник Володимир Володимирович Пицюк. На маленькому клаптику подільської землі вони творять справжню велич людського духу, яка стала щирою сповіддю про характер, відданість і саму суть нашої національної сили.

Господарство ФГ «Кунчанський» під керівництвом Володимира Пицюка доводить: у часи жорстоких випробувань тил стає справжньою передовою. Ця розмова вийшла далеко за межі суто сільськогосподарської тематики, адже за кожною цифрою тут стоять живі долі та неоціненний людський подвиг.

Розірвана економіка та аграрний фронт: коли тил стає передовою

Справи в аграрному секторі й до 2022 року не були безхмарними, попри красиві телевізійні гасла про «локомотив економіки». У Володимира Пицюка на це свій — мудрий і зрілий державницький погляд:

«На мою суб’єктивну думку, критерієм розвиненої держави завжди є індустріальність, міцна промисловість та високі технології, а не лише робота на землі. У нас же, на жаль, високорозвинену індустріальну державу свого часу почали перетворювати на аграрну, яка по суті працювала як сировинний придаток. А після повномасштабного вторгнення все те, що будувалося й робилося, просто обнулилося. Почалася страшна війна», — з болем констатує Володимир Володимирович.

Проте саме аграрії з перших хвилин великої біди опинилися в першому авангарді боротьби. На плечі невеликих господарств ліг не лише економічний фронт та продовольча безпека країни, а й найцінніший мобілізаційний ресурс для армії.

ФГ «Кунчанський» — господарство відносно невеличке, обробляє всього 1350 гектарів землі. У різні часи тут працювало від 60 до 100 людей. І коли прийшов час захищати Батьківщину, аж 16 чоловік із цього згуртованого колективу змінили цивільний одяг на військовий піксель. Для підприємства такого масштабу — це колосальна, щемлива цифра. Це оголений нерв підприємства, але обов'язок перед країною тут ніколи не ставили під сумнів.

Війна безжальна, вона забирає найкращих, і цей біль назавжди закарбувався в серці господарства. Двоє працівників ФГ «Кунчанський» віддали свої життя за волю України, ставши Героями посмертно — це Василь Долян та Анатолій Загорський. Ще один колега — Олександр Казмірчук — наразі вважається зниклим безвісти... Володимир Володимирович пам'ятає кожного і з глибокою, батьківською повагою перераховує тих, хто пройшов і продовжує проходити службу в лавах ЗСУ, тримаючи наше небо: Олег Діхтярук, Андрій Шминдрук, Микола Пасєка, Андрій Юрчук, Володимир Юрчук, Микола Якимчук, Олександр Донцов, Василь Демцун, Іван Буяр, Валентин Репецький, Володимир Іванюк, Анатолій Нечипорук, Володимир Ткач, Михайло Бєляєв.

Трудовий подвиг у лещатах кризових цін

Поки одні тримають зброю на передовій, інші здійснюють не менш величний подвиг у тилу. Земля не знає компромісів, вона не чекає — її потрібно обробляти, щоб годувати країну. Через кадровий голод сьогодні на підприємстві люди працюють за двох, а то й за трьох, беручи на себе кілька напрямків одночасно.

І цей титанічний труд відбувається в умовах небаченої економічної кризи. Керівник ФГ «Кунчанський» наводить вражаючі цифри, які мовою математики пояснюють нинішню реальність агросектору:

«Світова нестабільність сильно тисне на ринок, створюючи катастрофічний диспаритет цін на аграрну та промислову продукцію. Судіть самі: якщо раніше ціна за один літр дизпалива була тотожною ціні одного кілограма цукру, то зараз за літр пального треба віддати вже чотири кілограми цукру! Це 400% різниці. Або інший приклад: колись тонна пшениці дорівнювала тонні аміачної селітри. Сьогодні ж за тонну добрив треба віддати 3–4 тонни пшениці. Знову маємо три-чотирикратний диспаритет цін на найголовніші продукти», — пояснює Володимир Пицюк.

Проте навіть у цих неринкових, майже екстремальних умовах ФГ «Кунчанський» не просто виживає — воно гордо тримає стрій, працює на зміцнення держави та демонструє дива стійкості.

Золота команда тилу: кожен на своєму посту

Коли запитуєш Володимира Володимировича, у чому ж секрет такої міцності колективу, він відповідає просто, але ці слова варті золота: «На першому місці завжди стоїть Людина, людські зв’язки, взаємовиручка і чесна, гідна винагорода за працю».

Ця філософія поваги об'єднує весь колектив, де кожен відчуває себе частиною великої родини. Надійним інтелектуальним та фінансовим оплотом підприємства є управлінське крило: головний агроном Олександр Дзюбʼюк, головний інженер Петро Ткач, юрист Юлія Осипчук, головний бухгалтер Іван Олійник, заступник головного бухгалтера Людмила Стасюк, бухгалтери Алла Данилюк, Ніна Ляшук, Антоніна Ткачук, заступник голови по тваринництву Віктор Квасюк.

На полях, токах та тваринницьких комплексах щодня кипить напружена робота. Нею вміло керують бригадири: Валентин Приходько (бригадир тракторної бригади), Оксана Цісар (рільнича бригада № 1, с. Кунча) та Олена Гаврилюк (рільнича бригада № 2, с. Дмитрівка), завідувач МТФ Михайло Іванюк, ветеринарний лікар Леся Нестерук, завідувач зерноочисним током Олексій Олійник, завідувачі ферм та майстерень Сергій Квасюк, Віктор Шмигун, Олександр Шмигун та енергетик Василь Лозінський.

Цю велику робочу симфонію творять працьовиті руки робітників току Олександра Мартинюка, Петра Мартинюка, Юрія Олійника, слюсарів Дмитра Юрчука та Кирила Чижа. Землю орють і засівають механізатори та водії: Віктор Остапʼюк, Микола Олійник, Дмитро Гаврилюк, Павло Камінський, Олександр Перій, Микола Вальчук, Віктор Чубій, Олександр Гудим, Юрій Квасюк, Василь Квасюк, Василь Крисюк, Григорій Лебедєв, Геннадій Бас, Олександр Цимбалюк та Денис Бондарук.

Невпинно працюють на благо господарства доярки, доглядачі та працівники ферм: Раїса Сіверська, Анатолій Цибуля, Сніжана Васнєва, Оксана Лісова, Роман Мінасян, Михайло Мартинюк, Михайло Васнєв, Василь Шпак, Наталія Нечепорук, Віра Свіргун, Наталія Кухарчук, Люба Гуменюк, Людмила Добрикова, Сергій Добриков, Валерій Бондар, Михайло Олійник, Олександр Табачук та Олег Плаксюк.

Неможливо уявити підприємство без щоденного внеску працівників рільничих бригад: Майї Перій, Оксани Казмірчук, Оксани Федорчук, Наталії Коломоєць, Оксани Клімової, Ігоря Федорчука, Володимира Квасюка, Володимира Іванюка, Галини Савчук, Анатолія Олексюка, Антоніни Іванюк та Ірини Квасюк. Надійну опору створюють будівельники Микола Станчук, Василь Мартинюк, Юрій Шарук, Михайло Біляєв та Володимир Ткач, дбайливий бджоляр Олександр Кухарчук, а також чарівниці їдальні Валентина Блажевич, Світлана Нечипорук та практикантка Іванна Шемчук. Спокій та безпеку цього великого організму цілодобово бережуть охоронці Олександр Сторожук, Віктор Ліщук, Володимир Кондратюк, Анатолій Васнєв, Юрій Квасюк та Володимир Квасюк.

Окремі слова щирої подяки за зразковий професіоналізм керівництво висловлює представникам поліції охорони — Олександру Філімонову та Сергію Бондарчуку, які є надійною безпековою опорою підприємства.

Серце благодійника: коли турбота про людей — понад усе

Справжній масштаб особистості Володимира Пицюка розкривається в його безмежній благодійності. Для Кунчанської громади він став справжнім янголом-охоронцем. Під надійним фінансовим та матеріальним крилом господарства розвиваються Кунчанська гімназія та Кунчанський ЗДО «Джерельце», адже діти — це майбутнє, яке виросте на цій землі. Не залишаються поза увагою культурне життя та соціальна сфера села: ФГ «Кунчанський» є постійним меценатом Кунчанського сільського будинку культури та надає всебічну підтримку Відділенню денного догляду для осіб з інвалідністю КУ «Центр надання соціальних послуг».

Окрему, особливу й найтеплішу вдячність Володимиру Володимировичу висловлює і наш редакційний колектив. У часи, коли незалежній місцевій пресі доводиться буквально виборювати право на існування, його постійна й відчутна підтримка нашої газети є неоціненною. Завдяки такій опорі ми маємо змогу продовжувати свою роботу, закарбовувати історію нашого краю та розповідати про його найкращих людей. Щире журналістське та людське спасибі Вам за цю вірну дружбу й міцне плече!

І, звичайно, волонтерство. Це окрема, тиха, але щоденна передова Володимира Володимировича. Він постійно тримає руку на пульсі потреб наших захисників, особисто вислуховує кожного бійця, закуповує дороговартісне обладнання, автівки, спорядження та регулярно перераховує великі суми на фронт. Таких відданих патріотів, які живуть болем своєї країни, сьогодні одиниці.

Низький уклін ветеранам та жива пам'ять поколінь

Особлива гордість господарства — це люди, які присвятили землі все своє життя і сьогодні перебувають на заслуженому відпочинку. Володимир Пицюк переконаний: без їхнього міцного фундаменту не було б нинішніх успіхів.

Висловлюємо безмежну вдячність за багаторічну чесну працю, мудрість і стійкість ветеранам підприємства та видатним знавцям своєї справи: Євгені Стекезіній, Миколі Данилюку, Надії Огороднік, Анастасії Мартинюк, Ользі Перій, Вірі Кудлі, Володимиру Висоцькому, Любові Висоцькій, Людмилі Демцун, Марії Долян, Віктору Гомілку, Миколі Гавронському, Миколі Якубовському, Олексію Іванюку, Надії Гапенюк, Ніні Грицик, Тетяні Рак, Ніні Бишук, Галині Бас, Світлані Кухарчук, Любі Олійник, Марії Ткачук, Вірі Чиж, Анатолію Остап'юку, Анастасії Рак, Ганні Гедз, Катерині Давидюк, Павлу Лучуку, Володимиру Яцкову, Вірі Гомілко, Анатолію Ліщуку, Катерині Таранчук, Надії Квасюк, Ганні Якимчук, Івану Якимчуку, Петру Якимчуку, Людмилі Вовчок та шанованим родинам Блажевичів і Гомілко. Ваша праця — це незамінний взірець для майбутніх поколінь!

З такою ж теплотою та глибоким сумом у господарстві згадують тих великих трудівників, наставників та колег, які вже закінчили свій земний шлях, але назавжди залишили свої серця в кунчанських полях. Серед них — колишній заступник голови Сергій Загорчук та головний агроном Іван Осадчий. Світла і невгасима пам'ять живе про кожного ветерана, де б вони не працювали: Петра Болібруха, Василя Вознюка, Василя Мартинюка, Василя Чубія, Віктора Шмигуна, Василя Коломойця, Івана Комісарчука, Петра Козачука, Олексія Чубія, Сергія Чубія, Марію Ліщук, Петра Чубія, Василя Давидюка, Надію Давидюк,Дмитра Сторожука, Василя Ковтонюка, Олександра Бондаря, Олексія Бондаря, Петра Ліщука, Андрія Грицика, Миколу Баса, Івана Олійника, Михайла Олексюка, Захара Олійника, Сергія Крисюка, Ганну Крисюк, Василя Демцуна, Катерину Чубій, Івана Семенюка, Василя Лазарєва, Сергія Шевчука, Анастасію Шевчук, Василя Таранчука, Антоніну Крупнову, Василя Крупнова, Марію Румініну, Петра Дзюбʼюка, Федора Савчука та Сергія Дзюбʼюка.

«Можливо, когось через купу літ і пропустив, але в серці пам'ятаю кожного. Нехай кунчанська земля буде їм лебединим пухом», — з трепетом додає керівник господарства.

Земля — це люди

Наприкінці нашої щемливої зустрічі Володимир Володимирович сказав слова, які мають стати маніфестом для кожного українця:

«Я маю тверду впевненість у тому, що якщо дасть Бог життя і здоров'я, буде Божа ласка — Україна обов'язково переможе і в нас буде добре, щасливе, мирне життя. Наш народ на це точно заслужив. Знаєте, земля без людей — це просто територія. А коли є люди — є й життя. Український народ споконвіку творив свою історію сам, ми завжди були незалежними, боголюбивими і богобоязними. Дай Боже, щоб ми пройшли цей важкий період випробувань, відновилися і нарешті жили щасливо на своїй землі».

Дивлячись в очі працівникам ФГ «Кунчанський» та їхньому керівнику, розумієш: Україну не зламати. Бо її тримають не просто закони економіки, а великі серця таких людей, які закохані у свою землю, вірні своїй державі та своїй великій родині.

 Альона Остап’юк, студентка ІІІ курсу філології та журналістики Галицького фахового коледжу