Помітно  рідіють  ряди журналістських кадрів Теофіпольщини.  Життєвий плин забирає творчі таланти. Ось і 13 квітня 2026 року відійшов у потойбічний світ наш мудрий колега по духу і перу

                                                 ПАВЛО  БОРИСОВИЧ

                                                               ПАСЄКА

з Теофіполя, котрому доля відрахувала  лишень  82 весни в його житті.

Народився  Павло Борисчович 14 жовтня 1944 року в селі Гальчинці у працьовитій селянській  сім’ї,  тому змалечку  вже знав, де береться хліб й до хліба.

  Середня школа, де навчався  юний Паша  Пасєка,  дала йому міцні знання з усіх предметів  програми.  А найбільше – заклала міцний фундамент у розвиток української мови і літератури. І цей предмет став для  Павла Борисовича визначальним у трудовому житті.

 Варто  відзначити, що ще   з шкільної лави юнак дописував до районної газети «Зоря», що видавалась у м. Волочиськ, а коли відновився Теофіпольський район – його, Павла Пасєку, як активного сількора, запросили у березні 1967 року до  творчої роботи в редакцію газети «Червона зірка» на посаду літературного працівника. Тут він розкрився сповна. Від рядової замітки, що була цінною для читача, і до щиротеплої замальовки, репортажу, нарису,  глибокопроникної кореспонденції, до справедливої критики, Це були його щаблі років  творчого зростання, викладені думки-погляди на папір, на  шпальти газетних сторінок.

  Щодо тематики матеріалів, то у нього другорядних не було. Бо він мав  тісну змичку – зв’язок із позаштатним активом. Від них черпав не лише інформацію, а й наснагу для роздумів.

   Павло Борисович завжди тримав тісний зв’язок із читачами та людьми, котрі дописували до  газети. Він постійно радив і колегам по спільній творчій лабораторії мати опору в сількорівському цеху.

 Тож очолював  робсількорівський пост на спорудженні одного з найбільших підприємств харчової промисловості Європи – Теофіпольського цукрового заводу. Постійно інформував читачів періодичних видань району, області, республіки  про хід будівництва, а згодом і пуску підприємства в дію.

  Упродовж усієї своєї журналістської діяльності П. Б. Пасєка віддавався і військово-патріотичному вихованню молоді. Був засновником і постійним автором тематичної сторінки «Вірність Вітчизні», що друкувалася  щомісяця на сторінках «Червоної зірки».

  Павло Борисович залишиться серед нас, газетярів,  мужнім суб’єктом, який особистим  прикладом, не дивлячись на  свою важку недугу, запалював усіх до нових вершин журналістської майстерності.

     Павло Борисович Пасєка був членом Спілки журналістів  Радянського Союзу ще  в далекі сімдесяті роки минулого століття. В ті  часи  не кожен газетяр міг мати такий почесний титул.

        В редакції газети  «Червона зірка» П. Б. Пасєка обіймав поважні посади: заввідділом листів і масової роботи, відповідальний секретар, заступник редактора.

        Його   творчі публікації майоріли і на сторінках обласних газет «Радянське Поділля», «Корчагінець», республіканської – «Літературна Україна», інших засобах масової інформації.

       Згодом Павло Борисович перейшов на творчу роботу  в районне  об’єднання  «Сільгосптехніка». Тут він очолював прес-центр підприємства. Звідти  пішов на заслужений відпочинок.

      Нині ж Павло Борисович Пасєка  пішов від нас у потойбічний світ. Висловлюємо свої щирі співчуття   його доньці Ірині, синові  Анатолію, їхнім сім’ям, усім  рідним і близьким  покійного з непоправною  втратою – смертю батька, дідуся.  Хай свята земля буде йому легеньким пухом, а  людська  пам’ять – вічною. 

    Колишні  колеги по перу і працівники друкарні