Це про Анатолія Андрійовича Панасюка з Теофіполя, який 14 квітня відзначив своє 80-річчя. Його життєвий шлях – це взірець відповідальності, натхнення, працелюбства, порядності,  людяності та шляхетності.

Народився ювіляр у селі Червоний Случ в селянській родині, від батьків-трударів успадкував гострий розум, кмітливість, наполегливість, почуття справедливості та поваги до людей, моральні цінності. Закінчив Авратинську середню школу. Вищу технічну освіту, спеціальність інженера-автомобіліста здобув у Львівському автодорожному інституті.

Свою трудову діяльність розпочав у Теофіпольському СПТУ-34, заслужив на визнання колег – викладачів спецпредметів та інженерно-технічних працівників. Далі був ватажком молодіжного руху на Теофіпольщині, це була надзвичайно відповідальна робота, що вимагала жорсткої організованості та самодисципліни.

Та найкраще його знання, його досвід роботи з молоддю, його якості – чесність, невтомність у роботі, надійність, скромність – проявилися на педагогічній роботі у Теофіпольській середній школі № 1 (згодом ЗОШ І-ІІІ ступенів). Тут Анатолій Андрійович пропрацював понад 30 років, віддаючись цій нелегкій праці до останку, не жаліючи ні своїх сил, ні свого часу. Викладав автосправу та трудове навчання, створив одні з найкращих в Україні професійні кабінети з автосправи та Правил дорожнього руху. З його допомогою багато учнів  змогли отримати посвідчення водія, що стало для них путівкою в життя. А ще, обіймаючи вже посаду завуча,  створив  цілу систему трудового виховання учнів, тож був справжнім педагогом-новатором, наставником молоді.

Багато років очолював у школі профспілкову організацію, у важкі моменти життя завжди підтримував колег, сприяв вирішенню складних ситуацій навчально-виховного процесу. Його порядність, поміркованість та виваженість просто вражала.

Завжди Анатолій Андрійович був зразковим сім’янином. Його дружина Катерина Іванівна, син Олександр, невістка Таня та внук Андрійко були та є його найбільшим щастям, найбільшою цінністю його життя.

А ще впродовж багатьох років Анатолій Андрійович зберігає  вірність своїм друзям, допомагає, підтримує, як може. І це дорогого вартує.

Тож наш ювіляр – непересічна, яскрава особистість, Людина з великої букви.

Дорогий наш Анатолію Андрійовичу! Щиро вітаємо вас з такими високими літами! Хай ще довго-довго вам світить ясне сонце,  а кожний день приносить у ваш дім добрі новини. Хай оберігає вас Господь на добро та радість всім!

Педагогічний колектив Теофіпольського ліцею № 1, ветерани закладу, друзі молодості