Такі слова можна впевнено промовити про нашого земляка, жителя селища цукрового заводу, працівника ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» Сергія Іванюка. Адже днями до Теофіпольської селищної ради надійшов лист-подяка від командування військової частини, де служить боєць.
«Сергій Іванюк проходить через найзапекліші бої, демонструючи незламність духу, витривалість і дисципліну. Він - справжній патріот, для якого любов до Батьківщини не є просто гучними словами, а щоденним вибором і відповідальністю.
Рішучий, вольовий, відданий своїй справі - він є прикладом для побратимів і для всіх нас.
Саме такі воїни наближають Перемогу, дають віру, тримають фронт і змушують нас із гордістю говорити: ми — українці» — зазначено у документі.
Повідомлення про цю добру звістку, опубліковане на сторінці селищної ради у фесбуці, одразу облетіло нашу громаду. Адже в цьому листі – визнання, гордість за доблесного воїна, який боронить Україну.
- Як ми з батьком це прочитали, - розказує мама бійця Оксана Миколаївна,- в нас був такиий стан, це була і радість, і сльози, і біль, і тривога, і розпач, і надія. Бо ж був наш син мобілізований ще 5 травня 2023 року, що ми за цей час пережили, словами розказати не можна. Вже скоро буде три роки, як день і ніч чекаємо, щоб дав звістку про себе. Адже був і поранений, і контужений. Але він нам ще ніколи нічого не розказав, лише завжди «мама, все добре». Не хвалюся, бо моя дитина, але ніколи в нас з ним не було ніякої гризи. Завжди був спокійний, поміркований, дуже добрий, з дитячих літ все нам допомагав, ми знали, що на нього можна покластися. Він в нас такий - не п’є, не курить, ніколи нам поганого слова не сказав. Щодня за нього, за його побратимів молюся, за всіх воїнів, бо ж вони – чиїсь діти. Прошу в Господа Бога, в Матінки Божої Святої, врятуйте, збережіть їх, почали ж тільки-но жити.
Народився Сергій 31 березня 1983 року у селі Шибена, тут, коло люблячих бабусь Пелагеї Миронівни та Ганни Миронівни минуло його дитинство. Тато Микола працював на цукровому заводі, мама Оксана – санітаркою терапевтичного відділення Теофіпольської районної лікарні. Тож сім’я поселилася у селищі цукрового заводу. Тут хлопець навчався та закінчив Теофіпольську ЗОШ № 2, займався гирьовим спортом. Далі у Теофіпольському СПТУ-34 отримав спеціальність тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника. Строкову службу проходив у військах спеціального призначення. Працював у службі охорони цукрового заводу, згодом - монтером колії залізничної станції підприємства. Як батьки перебралися в Шибену, допомагав їм облаштуватися, бо ж все вміє робити.
- Нам дуже приємно, - продовжує Оксана Миколаївна, - що Теофіпольська селищна рада висловила нам, родині, дружині Жанні вдячність за терпіння, віру та силу чекати. Ще ж наш Сергій – дуже хороший батько, він має двох дітей, старшу донечку-одиннадцятикласницю Аліночку та синочка-другокласника Ярославчика. А скільки за ці дні ми отримали добрих відгуків про нашого сина! Це і його перша вчителька Ольга Василівна Войтюк, і сусіди, і знайомі, і сусіди по сарайчиках, бо ж ніколи нікому не відмовив у допомозі.
Отож, старший солдат 59-ої Окремої Десантно-Штурмової бригади безпілотних систем Сергій Іванюк, незламний захисник Вітчизни, гідний син Теофіпольської громади разом зі своїми побратимами наближає нашу велику перемогу. Честь їм і хвала! Слава Збройним Силам України! Слава Героям!
А.Джус