Так можна сказати про людей різного віку, їхніх професій та уподобань. Зокрема, і коли мова заходить про медичних працівників. Ось нещодавно на сторінках нашого часопису «Життя Теофіпольщини» (№1 від 01. 01. 2026 р.) прочитав замітку Галини Тебенько «Дякую за професійність та людяність» на адресу медиків Теофіпольської багатопрофільної лікарні. Не можна без хвилювання читати й рядочка, бо пройнятий кожен з них не тільки пережитим болем, але й щирою людською вдячністю тим, хто стоїть на варті нашого здоров’я..
Відрадно, що тут на сторожі того здоров’я вартують медики з поважним трудовим стажем і зовсім молоді спеціалісти. Однак, як бачимо з газетної розповіді, – всі вони прагнуть допомогти хворому, навіть незважаючи на свій вихідний суботній день. Читаєш ці рядочки і душа сповнюється гордістю за таких, як було колись модно казати, людей в білих халатах.
І то все порожні балачки, які ми часто-густо чуємо поміж нас, що, мовляв, треба шукати толкового медика в інших районах. Воно, можливо, і так, проте в нас вистачає високопрофесійних медиків своїх - теофіпольських.
Але про тих, про кого йде мова в газетній замітці «Дякую за професійність та людяність» варто сказати виокремлено. Наприклад, не так давно працюють у Теофіпольській багатопрофільній лікарні анестезіолог Віталій Галентюк і хірург Володимир Баранюк. Трудяться бездоганно, за що заслужили в людей довіру і повагу. Про це свідчить принаймні і цей факт із газетної замітки. Та й по Теофіпольщині і за її межами ходять приємні відгуки про цих двох добродушних, знаючих свою професійну справу молодих спеціалістів. А ще Віталій Галентюк і Володимир Баранюк завжди готові у будь-яку пору дня чи ночі прийти на поміч хворому. Схвальні відгуки є і про ще одного хірурга – Василя Юрчука.
Разом з ними несуть свою пильну вахту операційна медсестра Лариса Горбатюк, анастезистка Наталія Стахурська, клінлаборантка Любов Кільбович, медсестра терапевтичного відділення Людмила Казмірук, спеціалісти «швидкої» допомоги Микола Корнійчук з Павлом Іванюком. До пари їм рентгенлаборантка Ірина Ільчук. Ще ніхто і ніколи не висловив щонайменшого невдоволення її копіткою працею. Бо ж вона завжди зосереджена, ініціативна, з приємно усмішкою на обличчі та прихильністю до пацієнтів.
Згадується в газетній розповіді і терапевт Надія Стечишина – лікар з чималеньким трудовим стажем і досвідом. Вона користується заслуженим авторитетом у пацієнтів, колег по роботі. До речі, і її нині вже покійний чоловік Степан Михайлович був у пошані людського загалу, перебуваючи на посаді хірурга-травматолога. Більше того: їхня донька Оксана теж пішла трудовим шляхом батьків – нині вона натхненно працює кардіологом у Хмельницькому шпиталі ветеранів війни і праці. Ось що мовив мені колишній директор Базалійського профтехучилища 88-літній Василь Дем’янович Писарук, який нещодавно поправляв свій стан здоров’я в цьому медзакладі:
- Вона - Оксана Степанівна - за віком ще молода, але досвід медика і бажання сумлінно працювати – в неї на вищому рівні. Люди вдячні їй за професійну кмітливість.
Ось таке невеличке доповнення до попередньої публікації на восьмій сторінці газети «Життя Теофіпольщини». Бо ж читач має знати трішечки більше про тих, хто сповна віддається своїй нелегкій, але такій почесній і відповідальній роботі – стояти на варті людського здоров’я.
Тож честь і слава їм!
Володимир ГОРЯНСЬКИЙ