Ще одна трагічна звістка, ще одне горе прийшло у нашу громаду у суботу, 3 січня 2026 року, у Василівці поховали бійця Василя Петровича Міщука. Страшна війна забрала життя ще одного українця у розквіті сил.

Народився загиблий Герой 11 листопада 1985-ого року у селі Василівка в родині Петра Петровича та Валентини Іванівни Міщуків, добрих, працьовитих людей. До роботи привчили з дитинства і Василька. Тож ріс спокійним, врівноваженим, надійним хлопчиком. Навчався в Борщівській початковій школі, навчання завершив у Базалійській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Тут про нього згадують якнайкраще, був хорошим учнем, дисципліну не порушував.

Далі шукав себе у дорослому житті, трохи був на заробітках, трохи робив в місцевому господарстві, допомагав  батькам по господарству, допомагав односельцям.

Був мобілізований 11 вересня 2025 року, служив у 160-ій окремій механізованій бригаді. Його молоде життя обірвалося 20 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області. Був мужнім, сміливим воїном, таким його запам’ятали побратими.

Панахиду за загиблим відслужили в храмі Православної Церкви України села Лютарівка. У Василівці воїна прийшли проводжати односельці, жителі навколишніх сіл. Дорога від рідної домівки  до цвинтаря була встелена живими квітами та сосновими гілками. У невтішному горі були батьки Петро Петрович, мама Валентина Іванівна, сестра Людмила, всі хто знав Василя. Поховали його як Героя, з усіма військовими почестями.

Вічна пам’ять і слава захиснику України Василю Міщуку!

А. Джус