Наше життя складається з багатьох чинників. І от коли ти вважаєш, що все може бути, що просто даєш собі раду, що нічого поганого не станеться, щось таке несподіване і відбудеться. Саме так трапилося і зі мною. Звісно винна сама, бо була необачною, але результат був дуже сумним – критичний вивих правого плечового суглоба. Біль нестерпний, повна безпорадність…

Вихід був єдиним – доїхати до приймального відділення Теофіпольської багатопрофільної лікарні. Оскільки була субота, шлях до отримання кваліфікованої допомоги, на щастя, був скорочений. Дуже доброзичливо до мене поставилися черговий лікар Надія Стечишина та медсестра Людмила Казмірук. Далі мною опікувалася дуже добра, досвідчена людина, ренгентлаборант Ірина Ільчук. Зробила знімок, викликала хірурга хірургічного відділення Володимира Баранюка. Сказав зробити аналіз крові, дуже оперативно його зробила клінлаборант Любов Кільбович. У відділенні Людмила Казмірук  зробила  мені кардіограму, зі мною поспілкувався анастезіолог Віталій Галентюк. А далі наркоз, операція по встановленню плечового суглоба на місце, накладання гіпсової пов’язки.

І одразу наступило полегшення, біль зникла. Тож щиро дякую моїм рятівникам – Ірині Ільчук, Володимиру Баранюку, Віталію Галентюку, Людмилі Казмірук, Любові Кільбович, операційній медсестрі Ларисі Горбатюк, анастезістці Наталії Стахурській.

Також дякую фельдшеру «швидкої» Миколі Корнійчуку та Павлові Іванюку за підтримку та порозуміння. Особлива вдячність моїй добрій подрузі Оксані Онопрійчук.

Всім зичу добра, тепла, та любові. Залишайтеся такими ж високопрофесійними та людяними. Вважаю, що саме ці якості мають бути визначальними в характері та поведінці кожної людини.

Галина Тебенько