Надрукувати
Категорія: №1 від 01.01. 2026 року
Перегляди: 16

Ця страшна війна торкнулася і нашої родини. Бо стали на захист української землі, рідного краю, всієї України мій внук Юрій Філіп’юк з Медисівки та мій син Максим Філіп’юк з Великого Лазучина. Пішов наш Юрасик служити 4 квітня 2023 року,  був на передовій, що ми пережили, словами не розказати. Тепер, слава Богу, в тилу ремонтує техніку, має тяму, розбирається.

Максимко пішов 18 серпня 2024 року, коли перебував в навчальному центрі, запримітили, що працює на комп’ютері. То в частині виконує таку роботу, тепер же все в комп’ютерах. Але ж ніде нема безпечного місця, весь час молю Бога, аби нарешті закінчилося це страхіття.

Два моїх онуки навчаються в Теофіпольському ліцеї № 3. П’ятикласник Андрійко - братик Юрасика, четвертокласник Віталій – син Максима. І от до Святого Миколая у ліцеї проводили благодійний ярмарок, за виручені гроші купили найнеобхідніше – шкарпетки, засоби гігієни, термобілизну, печиво. І всім воїнам, рідним школярів, надіслали посилки. І ще повкладали туди дитячі листи та малюнки.

І от Юрасик та Максимко отримали ці посилки. Були дуже зворушеними, бо головне – увага, турбота. Тож через мене передають найщиріші слова вдячності адміністрації ліцею, адже всі разом, і вчителі, і діти зробили дуже добру справу.

А зовсім недавно трапилася історія, про яку також не можу не розказати. Зателефонував Юрасик, терміново йому було потрібно 25 тисяч на ремонт бойового автомобіля. Оголосили мої другі онуки збір на картку. Розмістила оголошення на сторінці нашого старостату староста Людмила Бишук. І за три  дні цей збір закрили. Одразу відгукнувся орендар наших трьох паїв Віталій Вільшинський, переказав 15 тисяч гривень. Не залишився осторонь і керівник місцевого відділку ТОВ «Україна-2001» Олексій Купчевич і ще багато небайдужих людей. Тож від нашої родини всім щиросердечно  дякуємо. Бо якесь воно таке відбувається, що на все треба збирати. А з миру по десять гривень -  і можна за ті гроші замовити необхідні запчастини.

Ще раз всім дякуємо, закликаємо не бути байдужими, бо там чиїсь діти чи внуки.

Ніна Філіп’юк, село Медисівка