Час не стоїть на місці, а просто летить. От, здається, недавно була весна, сіяли, підживлювали посіви, а вже промайнуло літо, осінь, вже й Різдво та Новий рік на порозі. Як і завжди, у ТОВ «Святець» всі невтомно трудилися, бо така вже хліборобська доля, хоч йде війна, а треба сіяти, вирощувати хліб та до хліба. Тож розмовляємо з директором товариства Василем Васильовичем Мастієм про підсумки сільськогосподарського року.
- Хоч експерти пишуть, що цей рік був найважчим за останні десять років, - каже, - врожайність у нашому господарстві не гірша за попередні роки. І ціна на нашу сільгосппродукцію непогана: соняшник – по 28 тисяч гривень за тонну, пшениця – по 9-10 тисяч, ячмінь – біля 10 тисяч, кукурудза - . Та осінь була дощовою, що ми намучилися з викопуванням цукрових буряків, кожний завантажений автомобіль треба було з поля витягувати, це потягнуло за собою значні додаткові затрати. Хоч врожайність хороша, по 700 центнерів. А далі виникла проблема з кукурудзою, посіяли ми її 700 гектарів, станом на 24 грудня залишилося змолотити 250 гектарів. Та вологість зерна складає біля 30%, його досушування – це знову великі затрати. Бо підняли ціну на електроенергію, на сьогодні вона становить вже 13 гривень за 1 квт/год, підвищили і ціну на газ, та й ціну на пальне підвищили. Наша сушарка працює цілодобово, а лічильники крутять. От якщо ми змолотили кукурудзу на 30-ох гектарах, то зібране зерно з цієї площі треба досушувати п’ять днів. Тож такими темпами ми будемо збирати кукурудзу ще цілий січень. Ще про ціни хочу сказати: на мінеральні добрива, засоби захисту та насіння вони залишаються стабільно високими, а ціну на наше молоко знизили з 21-єї гривні до 16. То що виходить, однією рукою дають, другою забирають. На жаль, такої, як треба, допомоги вітчизняним аграріям у нашій державі немає. Тож диспаритет цін залишається, найбільше він б’є по дрібним та середнім сільгоспвиробникам. А ще ж треба закупляти нову високопродуктивну техніку для обробітку та збору врожаю, кредити доводиться брати під 15-16 %. От на початку року ми закупили сівалку, потужність якої складає 80 гектарів на день, а також сучасну техніку для посіву кукурудзи та соняшнику. Виплатили цей кредит, взяли новий на 15 мільйонів гривень, закупили трактори Манніту та Джон Дір. Цьогоріч ми орендували на жнива лише один комбайн, у ТОВ «Подільське», а так обійшлися своїми силами. Комбайнери в нас дуже хороші – сумлінні, відповідальні, дуже надійні, досвідчені працівники. Це Олександр Погорілець, зібрав 70 тисяч центнерів збіжжя; Сергій Бодак, 65 тисяч центнерів; Степан Полукравець, 15 тисяч центнерів; Василь Ярош, 11 тисяч центнерів; Павло Себко, 9 тисяч центнерів. Зазначу, що комбайни в нас застарілі, не такі сучасні та потужні, часто ламаються, як от комбайн ще одного нашого комбайнера Анатолія Хмелярського. Та з такими хлопцями жнива ми завершимо, ще ж вносимо гній, завершуємо оранку, на весну нічого не залишаємо.
З головним інженером господарства Олександром Совбецьким ми під’їхали на кукурудзяне поле за Мар’янівкою. Дорогою розмовляли про все: є господарство, село живе, люди мають роботу, не всі ж виїдуть на заробітки, скрізь порядок, що там казати, Василь Васильович на місці, тримає дисципліну. Якраз тут молотив комбайн Сергія Бодака. Ще зовсім молодий механізатор, не вчився у професійно-технічному закладі, самостійно навчився управляти технікою - трактором та комбайном. І тепер він один з найдосвідченіших комбайнерів, працює на зернозбиральному комбайні. І вражає своєю невтомністю та завжди позитивним настроєм. А ще тепер він навчає свого помічника Ваню Андрощука. Дуже любить цей хлопчина техніку, вже навчився керувати комбайном, тож зростає у Святці ще один механізатор. Хліборобський рід таки у селі не переведеться.
- З усім справимося, - казав Сергій, - інакше бути не може, бо ми, з Святця, такі, не здаємося. Живемо, трудимося на рідній землі – для себе, для людей, для України. Головне ж – це хліб, буде хліб, буде життя.
З головним економістом господарства Богданом Блюсюком ми побували на зерноочисному току, адже вже десять років він тут під час сезону одночасно працює старшим вагарем. Тут знаходиться сушарка, склади. Якраз від’їхала навантажена кукурудзою фура. Скрізь тут порядок, і на великій території, і в складах. Адже пильнує свою роботу завідуючий складами Іван Мовчан. Бо робота є робота, все треба облікувати, старанно вести записи. Відповідально справляються зі своїми обов’язками і оператори зерносушарки Іван Бойчук, Павло Дверій, Микола. Бодак. Головне, щоб було світло, останнім часом планових відключень не було, але раптово можуть бути екстренні аварійні – як наслідок ворожих ракетних атак. А це може запросто статися чи не щодня.
- Ми тут в господарстві, вдома, мусимо дати собі раду, - каже наостанок нашої розмови Василь Васильович, - все зробимо, хоч людей дуже не вистачає, працює багато пенсіонерів, чимало хлопців пішло на війну. Тож найбільша біда, найбільше горе – це ця жахлива війна. З нашої Святецької громади вже загинуло 23 чоловіків, з них 11 - працівники господарства, є 11 зниклих безвісти. Ми якщо не щодня, то через день якимось чином підтримуємо Збройні Сили України. От днями ми наполовину з отцем В’ячеславом закупили свиню, закоптив її Віктор Білич, а допомагали йому «святецькі волонтнерочки», все передали волонтеру Юрію Романовському з Київщини, бо йому довіряємо. Ми постійно надаємо крупи, бо ж насіяли горох, гречку, ячмінь. Надаємо і інші продукти власного виробництва – хліб, олію. Долучаємося до зборів на придбання бійцям-землякам техніки та іншого військового обладнання. Тобто, вважаю, ми робимо гідний внесок у перемогу. Однак, повторюю, за державу образливо. Та до останнього подиху віримо, не сумніваємося: ніхто нас не здолає, Україна переможе. Усіх працівників ТОВ «Святець», ветеранів, пайовиків, жителів громади вітаю з Різдвом Христовим та Новим роком. Зичу міцного здоров’я, родинного щастя, добра, любові. Миру всім та Перемоги!
Галина Тебенько