Четвертий рік йде страшна, кривава війна. Гине цвіт української нації – найкращі сини та дочки України. Таке страшне випробування випало на долю українців, особливо молодого покоління. Живим треба про це ніколи не забувати.
Зворушлива, особлива подія сталася у Шибені у суботу, 20 грудня. Цього дня на подвір’я Шибенського ліцею зійшлися небайдужі односельці, учні, вчителі, друзі, знайомі, рідні загиблого Героя, мужнього захисника Вітчизни Миколи В’ячеславовича Семенюка. Аби у 29-у річницю дня його народження висловити шану та повагу, доземно вклонитися за подвиг, за самопожертву, аби взяти участь у відкритті меморіальної дошки на його честь.
На високій ноті провели цей скорботний захід вчителі ліцею Галина Оніксімова та Олена Римар. Переповіли коротку історію життя цього відважного воїна, прекрасного сина, братика, надійного друга, просто хорошого молодого хлопця.
Народився Коля 20 грудня 1996 року в родині Оксани Богданівни та В’ячеслава Пилиповича Семенюків. Ріс доброю, спокійною, милою дитиною, був привітним, дружелюбним, завжди приємно усміхався. Коли почав навчатися у школі, був невисокого росту, рухливим, але вже міг захистити друзів, був відважним, був справжнім. Був розумним, добре вчився, уважно слухав вчителів. З дитячих літ мав загострене почуття справедливості: не кривив душею, відверто казав правду у вічі. Завдяки щирості, енергійності, відкритості, Коля був душею класу. Любив друзів, однокласників, був готовий прийти на допомогу будь-якої миті. Як підріс, завжди допомагав батькам по господарству.
У 2012-ому році, після дев’ятого класу навчався у Хмельницькому професійно-технічному ліцеї № 25, здобув спеціальність «оператор комп’ютерного набору». Відслужив строкову службу, шукав свою стежину у житті, їздив на заробітки - у росію, Польщу, Німеччину. Піклувався про батьків, сестричку Маргариту, молодших братиків Олександра та Сергія.
Як резервіст, 7 квітня 2022-ого року був мобілізований, служив у 36-ому окремому стрілецькому батальйоні. Відважно боронив Вітчизну на різних напрямках фронту, мав високі військові нагороди, як от нагрудний знак «Сталевий хрест» від головнокомандуючого Збройними Силами України Валерія Залужного, нагрудний знак від міністра оборони України Олексія Рєзнікова «За зразкову службу», нагрудний знак «Честь і слава». Командир стрілецького взводу, молодший сержант Микола Семенюк загинув 13 травня 2024 року біля населеного пункту Кам’янка на Харківському напрямку.
- Як гірко, як несправедливо, – зокрема казала у своєму виступі присутня на заході заступниця Теофіпольського селищного голови Валентина Бабак, - що гинуть такі молоді хлопці, у яких життя лише починалося. Їм би ще тільки мали співати весільні пісні, їм би ще жити та жити…
Добрі слова про загиблого Героя промовили директор Шибенського ліцею Людмила Креденцар, колишній директор Шибенської школи Сергій Савчук. Бо у всіх про нього залишилися лише світлі спогади. Висловили щирі співчуття рідним, бо ніколи не стихне великий біль у їхніх серцях.
Гідно трималася мама Оксана Богданівна, хоч тремтів її голос, коли згадувала про сина, про свого Колю… Дякувала всім, хто пам’ятає про нього, хто прийшов цього дня вшанувати його.
Священники храму Покрови Пресвятої Богородиці села Шибена та храму Різдва Богородиці села Святець отці Василь та В’ячеслав разом з півчими відслужили літію за загиблим Героєм, проказали щирі промови, окропили святою водою меморіальну дошку на честь Миколи Семенюка.
Отож, від цього дня він, воїн Небесного війська, буде дивитися своїми світлими очима на кожного, хто буде проходити мимо, нагадуватиме, що віддав своє молоде життя за Вітчизну, за мир та спокій в Україні. Він завжди житиме в наших серцях. Вічна слава полеглому Герою!
Галина Тебенько