2 жовтня в Україні відзначається День вчителя. Саме вчитель відіграє центральну роль у формуванні особистості учня, діючи як наставник, провідник у його освітньому шляху. Він не лише надає знання, а й допомагає учням розкрити власний потенціал, розвивати критичне мислення, творчість та самостійність. У сучасному контексті вчитель також є професіоналом, який активно використовує інноваційні методики навчання та сучасні технології для ефективного донесення знань.
Отож, спілкуємося з вчителем історії та правознавства, заступником директора з навчально-виховної роботи Поляхівського ліцею Вадимом Віталійовичем Яблонським. Адже він не лише «вчитель вищої категорії», тож відповідає цим стандартам, а й відомий краєзнавець, дослідник, автор книг з духовної історії Теофіпольщини.
Чому ви обрали професію вчителя? Чому саме історія?
- Історія та географія — це моя пристрасть ще зі шкільних років. Мені завжди було цікаво, як минуле формує наше сьогодення, і я хотів ділитися цими знаннями з іншими. Професія вчителя дає мені можливість не просто переказувати факти, а й допомагати дітям бачити зв’язки між епохами та розуміти логіку подій. Історія — це не просто предмет, це наука про людей, їхні вчинки та вибір.
Бути сьогодні вчителем історії, виконати всі сучасні вимоги до викладання предмету, залучити учнів до дослідницької роботи в Малій Академії Наук, різноманітних конкурсів, написання проєктів – як з цим усім справитися?
- Сучасний вчитель — це, по суті, наставник і менеджер. Важливо не просто дати знання, а навчити їх шукати, аналізувати та застосовувати. Залучення до Малої Академії Наук, проєктів та конкурсів — це чудовий інструмент. Я пропоную учням цікаві теми, які дозволяють відчути себе справжніми дослідниками. Наприклад, ми вивчаємо історію рідного краю, і вони мають змогу познайомитись з унікальними архівними матеріалами. Коли учень зацікавлений, він готовий долати труднощі. Моє завдання — лише направити його, показати можливості та підтримати на цьому шляху.
Ви займаєтеся краєзнавством, як ви до цього прийшли? Чи цікавить шкільне краєзнавство учнів, вивчення ними рідного краю – природи, історії, культури, населення, господарства? Якими засобами ви цього досягаєте?
- Основний мій напрям досліджень це орієнталістика (сходознавство), а саме: єгиптологія та юдаїка. Моя любов до краєзнавства виросла з розуміння, що велика історія складається з маленьких, локальних. Наша країна — це сукупність регіонів, кожен з яких має свою унікальну історію. Мені стало цікаво, що ж було тут, на Теофіпольщині, до того, як вона стала такою, якою ми її знаємо. З 2017 року мене зацікавила духовна історія Теофіпольщини, що вилилось у книги “Нариси історії культових споруд Теофіпольщини” та “Вузол життя. Метричні книги Свято-Михайлівської церкви села Шарлаївки (Волиці) Хмельницької області”. Краєзнавство — це найкращий спосіб зацікавити учнів історією, адже воно поруч, його можна побачити та доторкнутися. Ми використовуємо різні методи: поїздки до пам’яток, записуємо спогади, працюємо з цифровими архівами. Ці методи дозволяють учням не просто вивчати минуле, а ставати його частиною, що викликає справжній інтерес.
Сучасний вчитель – це яскрава особистість, які ваші уподобання поза історією, які книги ви читаєте, які книги рекомендуєте читати вашим учням?
Поза роботою я захоплююся практичними дослідженнями та мандрівками. Це дозволяє мені не тільки відпочивати, а й бачити світ у нових ракурсах, що дуже допомагає і в дослідницькій роботі. Поза роботою я є учасником Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки під егідою Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, в рамках якої вивчаємо іврит та їдиш, історію та культуру євреїв України, беремо участь у міжнародних конференціях та епіграфічних експедиціях у Городенці, Миньківцях, Смотричі та ін. Співпрацюю з Центром єгиптології при тому ж Інституті сходознавства та маю низку статей та дві видані книги, які включені до ОЕВ Оксфордського університету. З літа 2025 року є головою Теофіпольської територіальної організації Національної спілки краєзнавців України. Щодо літератури, я читаю багато, не тільки історичних книг. У моїй бібліотеці можна знайти сучасні науково-популярні видання, класику. Своїм учням я рекомендую читати книги, які спонукають до роздумів. Це може бути українська класика (Улас Самчук "Марія", Василь Шкляр "(Чорний ворон", «Маруся, «Троща», «Заячий костел») або історична література ("Міфи Другої світової війни"). Важливо читати не лише для задоволення, а й для розширення світогляду.
Викладання історії й російсько-українська війна, формування патріотичного світогляду, національної ідеї у молодого покоління. Як ви цього досягаєте?
- Викладання історії сьогодні — це не просто академічна дисципліна, а життєво важливе завдання. У контексті російсько-української війни історія стає інструментом для формування патріотичного світогляду та національної ідеї. Ми зобов’язані говорити про правду без спотворень. Пояснюю, що держава — це найбільша цінність, за яку варто боротися.Я вірю, що, навчивши учнів аналізувати минуле, ми дамо їм змогу приймати усвідомлені рішення в майбутньому та стати свідомими громадянами своєї країни. Це наш внесок у Перемогу.
Дякую за розмову, зичу подальших здобутків у вашій нелегкій, напруженій, але плідній праці.
Спілкувалася Галина Тебенько