У вівторок, 9 вересня, у Бережинцях поховали загиблого Героя,  молодшого сержанта Олексія Петровича Стецюка. Молодий, розумний, сміливий, мужній хлопець, ще тільки-но починав жити. Але став на захист Вітчизни, підписав контракт. Хоч міг цього не робити, вік йому це дозволяв. Та вороги його жорстоко вбили. Яка страшне горе, яка страшна трагедія!

Народився Олексій у 2001 році, зростав  у багатодітній сім’ї. Ріс доброю, слухняною дитиною, змалку  цікавився технікою. Середню освіту здобув  в Антонінській школі-інтернаті. Нелегко було мамі Розі Василівні ростити шістьох дітей. Після школи трохи робив на фермі відділку ТОВ «Україна-2001», викачував гній. Після трохи працював у Хмельницькому. Далі пішов служити строкову службу, став бійцем 8-ого полку Сил Спеціальних операцій, по закінченні служби підписав контракт.  Героїчно виконував бойові завдання.

5 вересня на Харківщині отримав поранення. Разом з іншими пораненими його везли в госпіталь. Та ворожий дрон догнав їх, скинув вибухівку. Всі загинули.

9 вересня, зранку, у Хмельницькому, в Свято-Георгіївському храмі за загиблими Героями провели заупокійну службу. Далі траурний кортеж з останками Олексія Стецюка прибув у Теофіполь до храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Тут за ним   відслужили панахиду.

Коротке прощання у рідній хаті з мамою, братами та сестрами. Плач, крик, сльози… Бо як це прийняти, як змиритися!

Поховали Олексія Стецюка на сільському цвинтарі, як Героя, з військовими почестями. Бо він справжній Герой, бо ціною власного життя подарував нам свободу.

Вічна тобі пам’ять, Олексію! Слава Загиблим Героям!

А.Джус