Надрукувати
Категорія: № 29 від 17.07.2025 року
Перегляди: 18

Вже восени буде два роки, як забрали мого сина Євгена Шевчука на фронт. І весь цей час він перебуває на Запорізькому напрямку у складі 28-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Нам, батькам, нічого не розказує, але чи ж ми не знаємо, що там, на війні, на передку,  робиться? Часто доводиться тим нашим хлопцям скидатися, аби в них було  все, що треба. Але недавно подзвонив, каже, якби де купити хороші літні берци, бо ж зручне та надійне взуття для солдата багато важить.

А прочитала я в газеті, що може допомогти Андрій Петринюк, організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Через одну людину передала йому своє прохання. Вже й взяли в мене його контакти, шукають ті берци. Проходить тиждень, ще нічого нема. Аж тут  отримує мій Женя  посилку з продуктами від Галини  Лепетун та її групи з Колок. Боже мій, не раз я читала про тих дівчат, які вже вони трудящі, які добрі та милосердні! Щиро дякую, хлопці раділи, бо ж не йому одному та посилка прийшла, а всім їм, побратимам.

Проходить ще тиждень, отримує Женя велику посилку, 33 кілограми,  тільки вже від Наталії Гонюк з Теофіполя. Дзвонив у понеділок, 14 липня, розказував. Каже, вивезли мені на новій пошті ту посилку тачкою, сміялися, питали, хто ти там  такий, що тобі таку велику прислали?

І в тій посилці берци були. Дуже Женя тішився, бо якраз, добротні, шкіряні, легенькі. Вже мені розказали, що потурбувався сам Андрій Петринюк, замовив та проплатив. А посилку склали та відіслали Наталія Гонюк, Анатолій Козак та Василь Гандовський. Тож я всім цим людям від усієї душі дякую, зичу здоров’я, щастя, всього, чого вони хочуть. Я їх не знаю, вони не знають мого сина, а яке добро зробили! Бо коли йде ця страшна війна, коли така біда, краплинка добра так багато значить!

Ольга Шевчук, село Гаївка