Не чекай від сліпого прозріння,

Щось глухому доводити зайве.

Десь розтратили люди сумління,

Всі гріхи покриває безкарність.

Тим, хто мріє про небо та волю,

Розкладає байдужість тенета.

Давно втрачено коди й паролі,

Механізм цей вже не зупинити.

Тільки десь пробивається світло

І зоріє маленька надія -

Шкірить зуби гнилі свої підлість,

Між людьми ненависництво сіє.

Хтось брехні і лукавства фортецю

Хоче голими взяти руками...

Не під силу, на жаль, доведеться

Поборотись зі злими божками.

А десь там пробивається світло

І зоріє маленька надія -

Все минеться, ми будемо жити,

Подолавши свавілля стихію.

Інна Крупяк