12 червня 2015 року, десять років тому, своє життя на вівтар свободи України  поклав наш дорогий брат Андрій Петрович Тимощук з Теофіполя. Загинув на Луганщині, в станиці Червоний Яр, ворожий снаряд вдарив по бліндажу, де він перебував разом зі своїми побратимами.

Народився Андрій 1 серпня 1972 року, закінчив Теофіпольську середню школу № 1. Далі навчався у Базалійському та Теофіпольському профтехучилищах, здобув кілька робітничих професій, які дуже пригодилися йому у житті – штукатур-плиточник, тракторист, водій, кранівник. Був він у нас дуже хорошою людиною, був працьовитим, не цурався ніякої роботи, старався завжди всім допомогти, його поважали люди.

Був хорошим батьком, як міг, підтримував синів Руслана та Максима від обох шлюбів.  Останнім часом працював у Тернополі та Хмельницькому. Коли у лютому 2015 року отримав повістку, не ховався, не нарікав, знав, що його місце там, де він більше потрібний. Нас заспокоював, казав, що повернеться з війни, що є в нього ще багато справ. Та не судилося, люті вороги забрали його життя.

 Поховали нашого Андрія в селі Галущинці на Тернопільщині, де проживав зі своєю  другою сім'єю – дружиною Наталією та сином Максимом.  Як тільки маємо змогу, приїжджаємо до нього, молимося на його могилі, вклоняємося його пам'яті. Хто знав Андрія, і ви помоліться, хай земля, яку він окропив своєю кров'ю, буде йому легкою, як лебединий пух.

Десять років нашого болю, нашої печалі. Та віримо, що недаремне загинув наш брат та сотні тисяч таких, як він, бійців-патріотів, що Україна переможе у цій страхітливій  війні.

Слава Збройним Силам України! Вічна слава полеглим!

Сестри Ольга та Тетяна