вологість:
тиск:
вітер:
Пандемія
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
Треба
отримати щеплення
На Теофіпольщині спостерігається деякий спад рівня захворюваності на COVID-19. Як повідомив нам завідувач Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктор Побока, станом на ранок 5 травня, з початку епідемії захворіло 2184 людей, з початку року – 872, всього померло 43, з початку року – 25. З початку пандемії захворіло 117 дітей.
За інформацією в.о. директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Ольги Ковтуняк, станом на ранок 5 травня у ковідному госпіталі лікарні перебуває 44 хворих. Тож відповідно проблем з постачанням кисню немає. Чи буде після Великодніх свят спостерігатися зростання захворюваності, поки що невідомо.
Це наша історія
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
85 років від
зруйнування костелу Святої Трійці в Базалії
Цього року виповнюється 85 років від болючих подій для віруючих Базалії руйнації костелу Святої Трійці та репресій римо-католицького духовенства та вірних.
Історія римо-католицьких культових споруд в Базалії є цікавою, багатогранною та трагічною. Перший костел в містечку збудував в 1586 р. князь Василь-Костянтин Острозький. Точного місцерозташування костелу не знаємо, є відомості, що дерев’яний костел розташовувався перед замком, посеред ринку.
На утримання святині князь заповідав по 16 злотих кожного року, а в першій половині XVIII ст. костел мав в Базалії власний фільварок з річним доходом в 300 злотих. Проте, під час пожежі 1 лютого 1759 р. костел згорів, а на його місці для парафіян збудували тимчасову дерев’яну, а пізніше муровану каплицю Св. Роха.
Заради миру на землі
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
Як символ вдячності
У Великодню суботу у центрі Святця, біля обеліска Слави на честь полеглим землякам у часи Другої світової війни, старшокласники Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів на чолі з директором Наталією Мастій, педагогом-організатором Валентиною Романовською та сільським старостою Яною Павлюк посадили квітник Миру.
- Це святе місце у нашому селі було вже дуже непривабливим. То ж до 76-ої-річниці Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні у мене з’явилося .бажання щось змінити, прикрасити цю територію, - каже ініціатор проєкту Валентина Романовська, - долучити до цього наших школярів,старшокласників, аби їх покоління відчувало причетність до збереження пам’яті про цю незабутню, героїчну та водночас трагічну сторінку не лише українського народу, а й світової історії. Спочатку виникла мрія посадити біля нашого сільського обеліска Слави квітник Миру. Та щоб вона здійснилася, треба було зробити перший крок для її втілення, а потім ти зустрічаєш хороших людей, які тобі обов’язково допоможуть.
Пандемія
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
Хочеться, щоб
епідемія відступила
Так, дуже хочеться, аби Великодні свята ми зустріли при здоров’ї, в радості, щасті та достатку, з чистими помислами та світлими надіями. Щоб більше ніхто не захворів взагалі і особливо на коронавірус, щоб не було більше тривоги та ніяких ризиків. Але ж чи може так бути?
Що ж відбувається на Теофіпольщині, чи йде захворюваність на COVID-19 на спад? Як повідомив нам завідувач Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктор Побока, станом на ранок 28 квітня, з початку епідемії захворіли 2166 людей, з початку року – 854, всього померло 41, з початку року – 23. З початку пандемії захворіло 116 дітей.
Як повідомила в.о. директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Ольга Ковтуняк, у ковідному госпіталі станом на 28 квітня перебуває 54 хворих (з 80 ліжок). Тож спостерігається деякий спад рівня захворюваності. Через це у лікарні є певний запас кисню. Днями за сприяння народного депутата України Олександра Гереги лікарня отримала ще 700 кілограм зрідженого кисню. Автомобіль лікарні, а також ТОВ «Зімертал», ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» продовжують щодня привозити з Хмельницького балони кисню. А ще Ольга Ростиславівна висловлює подяку жителям громади, сільським старостам, які передали до харчоблоку лікарні овочі, це дуже добре, це гарний вчинок.
Національна акція "За чисте довкілля"
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
На вулиці - толока, а на подвір’ї краса
Коли мої сусіди по вулиці Береговій, побачили й оцінили успіх трудового «зеленого десанту», а це були в основному ветерани праці рідного селища, то й самі вирішили навести красу біля своїх обжитих місць. Люди старшого та середнього віку, молодь включилися, щоб очистити, озеленити, благоустроїти цей райський куточок окраїни древнього Теофіполя. Хочу відзначити, що у більшості моїх сусідів на подвір’ях, присадибних ділянках росте чимало плодових дерев, кожен куточок обійстя наповнений чимось гарним, що надихає, відновлює й додає сил. А ось на вулиці… Тому й вирішили перетворити її у тихий, ошатний куточок. Анатолій Дідух, Павліна Соботюк, Дмитро Тарасов, Ніна Михайловська, Микола Сковородник, Любов Шумович, Людмила Андрійчук з ентузіазмом вийшли на прибирання. Вони нарощували «зелений пояс», рівняли вибоїни на проїжджій частині вулиці, впорядковували пішохідну зону, обрізали дерева. До їх активності долучився й учень Роман Камінський, бо його батьки через свою зайнятість на роботі не змогли взяти участь у толоці.
Усі ми боремося за те, щоб нашу вулицю по праву можна було вважати зразковою. Але, на превеликий жаль, не обходиться без прикрощів. І нам соромно за деяких мешканців. Бо окремі із них тачками вивозять із своїх дворів побутове сміття і складають його на березі річечки Норець, чим забруднюють її. Чомусь забувають, що довкілля нам треба берегти, дбати про чистоту річок та водойм. Адже нам тут жити!
Проблема
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
Ще раз про долю будівель колишнього
Базалійського профтехучилища
Сумно спостерігати, як занепадають не лише українські села, а й селища. От на всю округу гриміла в середині та наприкінці ХХ століття слава про селище Базалію. Бо ж була і центром Базалійського району, а як утворився Теофіпольський район, тут діяли підрозділи державних підприємств – «Сільгосптехніки», «Сільгоспхімії», газконтори, РЕМу, райспоживспілки. Життя вирувало, працювала дільнична лікарня, тубдиспансер, середня школа, дитячий садок, хлібзавод, млин, інкубаторна станція, завод продовольчих товарів.
З 1973 року в Базалії розпочало діяти професійно-технічне училище, тут впродовж кількох десятиліть учні отримували робітничі професії. Тут створювалася та покращувалася матеріально-технічна база закладу. Сотні випускників училища стали висококваліфікованими робітниками, здобули вищу освіту, стали підприємцями.
Вже в часи Незалежності Базалійське профтехучилище № 3 було перетворене на Базалійський професійний ліцей. Але з’явилися проблеми з набором навчальних груп, проблеми з державним фінансуванням. Тому з метою оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області у 2009 році Теофіпольський професійний аграрний ліцей та Базалійський професійний ліцей було ліквідовано, а на їх базі створений Державний навчальний заклад «Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей». У зв’язку з економією коштів, значними затратами енергоресурсів на утримання матеріальної бази та зменшення державного замовлення на підготовку робітничих кадрів, було прийняте рішення проводити навчання учнів лише на базі Теофіпольського ПАПЛу. Обладнання та устаткування з Базалійського ліцею було перевезене в навчальні лабораторії та майстерні Теофіпольського ліцею. Тож з того часу, а минуло вже більше 10 років, 7 корпусів ліцею (навчальний корпус, три гуртожитки, дві майстерні, їдальня, котельня) законсервовані та не використовуються для навчання. Вони передані на баланс Теофіпольського ліцею в оперативне керування. Звісно, ці будівлі не опалюються, не охороняються, тож занепадають та руйнуються. Те ж саме відбувається і з недобудованим п’ятиповерховим гуртожитком, який не знаходиться на балансі ліцею ( бо ж не був введений в експлуатацію, оскільки будівництво не було завершене).
Проєкт
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
Шибенська сільська бібліотека і громада:
нові потреби, нові вимоги
Бібліотека – це той острівець культури, знань, інформації, що притягує людей до себе, згуртовує, об’єднує.
Створення, становлення та розвиток Шибенської сільської бібліотеки нерозривно пов’язані з історією села, з видатними особистостями. Тому велику увагу я приділяю краєзнавчій роботі.
Ми зараз повертаємось до духовної культури свого народу, до забутих джерел, які живили його дух, оберігали чистоту душі, служили охоронцями у повсякденному житті. Тому я щоразу намагаюся виховувати у молоді та дітей повагу та любов до історії, побуту українського народу. З метою збереження народних традицій рідного краю велику увагу приділяю збору краєзнавчих матеріалів. При допомозі односельчан бібліотека стала схожа на музей. Протягом багатьох років народознавчий куточок «Бабусина скриня» поповнюється вишитими рушниками, картинами, килимками, хустками, серветками, домотканими ряднами.
В час духовного відродження збільшується інтерес користувачів бібліотеки до історії минулого краю. В бібліотеці постійно діє книжкова виставка «У цім краю, де серця рідна пристань», яка постійно поповнюється краєзнавчими виданнями, оформлено тематичні полички «Подих сивої давнини», «З історії мого села», «Ними гордяться земляки», які дають можливість представити наявну у бібліотеці краєзнавчу літературу, систематично знайомлять користувачів з новими друкованими матеріалами з краєзнавства, про відомих людей краю, творами місцевих письменників і поетів. Є тут і гарно оформлені, ілюстровані папки-досьє, папки-накопичувачі. Гортаючи їх, можна дізнатися про талановитих людей, прочитати спогади очевидців голодомору, односельців, славних земляків, які боронили наші землі від фашистських загарбників.
Звернення
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
Дорогі брати і сестри!
Упродовж тижня після Великодня українці вшановують померлих рідних та близьких. У народі ці дні називають по-різному: “проводи”, “гробки” тощо. Церковна ж назва – Радуниця. Традиція у всіх одна – йти на цвинтар з пасочками, крашанками та цукерками. Окрім того, на знак пошани могили прикрашають квітами. Найчастіше – штучними. І поки весь світ б’є на сполох через забруднення планети пластиковим сміттям, в Україні кладовища перетворюються на такі собі «пункти прийому пластмаси». То чи потрібні мертвим мертві квіти?
Але почну з того, що нести вінки, букети, кошики із пластиковими квітами на цвинтар для когось – звичка, для когось – традиція, а дехто просто вважає, що так треба. Чому треба – відповісти важко, але так вже склалося роками. Люди хоч якось хочуть прикрасити місця поховання рідних. Так, зараз встановлюють пам’ятники, які навіть і не передбачають місця для квітів. Але ж багато старих могил, де хрести мають понурий вигляд. От і прикрашають їх штучними вінками.
Сторінка 104 із 214