вологість:
тиск:
вітер:
Слідна землі
- Категорія: № 19 від 13.05.2021 року
Безмежна подяка
Людині з великої літери
У кожної людини на землі є місце, де вона народилася, виросла. Село чи місто, в якому знайома кожна вуличка, стежинка. Де живуть або жили найрідніші серцю люди. Там і дихається легше, і небо голубіше, і квіти яскравіші. І називаємо ми це місце своєю маленькою батьківщиною.
Я народилася в одному із красивих сіл нашого району, але ось уже більше тридцяти років проживаю в мальовничій Волиці, яку вже давно встигла полюбити і називаю рідним селом. Але не тільки тому, що тут моя домівка, дорога родина, улюблена робота. А ще й тому, що моє прекрасне село живе, розвивається, стає з кожним днем все кращим і кращим. Твердо переконана, що не кожен з нас може сказати це саме про своє село. Дуже прикро, проте на сьогодні багато сіл, не тільки нашого краю, але й всієї України, просто зникли з її карти.
А нам, жителям Волиці, неймовірно поталанило народитися та проживати в такому чудовому селі та ще й поруч з прекрасним односельцем, директором місцевого агропідприємства, істинним патріотом рідного села, невтомним хліборобом Василем Кравчуком. Так, саме завдяки цій чудовій людині, справжньому господареві, ми маємо достатньо комфортні умови для праці і відпочинку.
У нашій Волиці найкраща школа в районі (і не тільки в районі), дитячий садочок, казкове подвір’я якого щоденно наповнене дитячими дзвінкими голосочками. А ще маємо будинок культури, чималу бібліотеку, двері якої постійно відкриті для усіх, хто дружить із її величністю Книгою. Працює прекрасний фельд-шерсько-акушерський пункт.
Пам’ятаємо
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
ДЕНЬ, ЩО ЄДНАЄ СЕРЦЯ
8 травня – День пам’яті та примирення. А 9 травня весь український народ урочисто відзначатиме 76-ту річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
У ці прекрасні весняні дні буйного цвітіння, ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945-го року, аби з великою шаною і повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку із загарбниками. Ціна за перемогу була занадто дорогою. Адже немає жодної сім’ї, яка б не відправила на війну когось із рідних та близьких, немає родини, яку б не обпалило її полум’я…
Минає 76 років з того часу, як відгриміли останні постріли тієї страшної війни, але пам’ять про безсмертний подвиг нашого народу залишається нетлінною, а вдячність – безмежною. І ми завжди славитимемо тих, хто у найжорстокіших боях здобував для усіх нас таку жадану перемогу над ворогом.
Напередодні свята
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
Виростила захисників Вітчизни
Нещодавно Ніна Іванівна Яцюк зі Строків, вчителька математики Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів провела на строкову службу свого меншого сина Ваню (фото праворуч). Йому вже 23 роки, закінчив Новоушицький технікум механізації, Подільський Державний Аграрно-Технічний Університет, здобув освіту інженера-механіка.
- Ми по всякому думали, - каже, - бо ж за старшого, Сашу, напереживалися. Та вирішили з батьком, Миколою Івановичем, раз сам хоче, хай йде, ховатися не буде. І, слава Богу, все в нього добре, зараз у «Десні» перебуває, навчається, служба подобається.
Пандемія
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
Треба
отримати щеплення
На Теофіпольщині спостерігається деякий спад рівня захворюваності на COVID-19. Як повідомив нам завідувач Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктор Побока, станом на ранок 5 травня, з початку епідемії захворіло 2184 людей, з початку року – 872, всього померло 43, з початку року – 25. З початку пандемії захворіло 117 дітей.
За інформацією в.о. директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Ольги Ковтуняк, станом на ранок 5 травня у ковідному госпіталі лікарні перебуває 44 хворих. Тож відповідно проблем з постачанням кисню немає. Чи буде після Великодніх свят спостерігатися зростання захворюваності, поки що невідомо.
Це наша історія
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
85 років від
зруйнування костелу Святої Трійці в Базалії
Цього року виповнюється 85 років від болючих подій для віруючих Базалії руйнації костелу Святої Трійці та репресій римо-католицького духовенства та вірних.
Історія римо-католицьких культових споруд в Базалії є цікавою, багатогранною та трагічною. Перший костел в містечку збудував в 1586 р. князь Василь-Костянтин Острозький. Точного місцерозташування костелу не знаємо, є відомості, що дерев’яний костел розташовувався перед замком, посеред ринку.
На утримання святині князь заповідав по 16 злотих кожного року, а в першій половині XVIII ст. костел мав в Базалії власний фільварок з річним доходом в 300 злотих. Проте, під час пожежі 1 лютого 1759 р. костел згорів, а на його місці для парафіян збудували тимчасову дерев’яну, а пізніше муровану каплицю Св. Роха.
Заради миру на землі
- Категорія: № 18 6.05.2021 року
Як символ вдячності
У Великодню суботу у центрі Святця, біля обеліска Слави на честь полеглим землякам у часи Другої світової війни, старшокласники Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів на чолі з директором Наталією Мастій, педагогом-організатором Валентиною Романовською та сільським старостою Яною Павлюк посадили квітник Миру.
- Це святе місце у нашому селі було вже дуже непривабливим. То ж до 76-ої-річниці Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні у мене з’явилося .бажання щось змінити, прикрасити цю територію, - каже ініціатор проєкту Валентина Романовська, - долучити до цього наших школярів,старшокласників, аби їх покоління відчувало причетність до збереження пам’яті про цю незабутню, героїчну та водночас трагічну сторінку не лише українського народу, а й світової історії. Спочатку виникла мрія посадити біля нашого сільського обеліска Слави квітник Миру. Та щоб вона здійснилася, треба було зробити перший крок для її втілення, а потім ти зустрічаєш хороших людей, які тобі обов’язково допоможуть.
Пандемія
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
Хочеться, щоб
епідемія відступила
Так, дуже хочеться, аби Великодні свята ми зустріли при здоров’ї, в радості, щасті та достатку, з чистими помислами та світлими надіями. Щоб більше ніхто не захворів взагалі і особливо на коронавірус, щоб не було більше тривоги та ніяких ризиків. Але ж чи може так бути?
Що ж відбувається на Теофіпольщині, чи йде захворюваність на COVID-19 на спад? Як повідомив нам завідувач Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктор Побока, станом на ранок 28 квітня, з початку епідемії захворіли 2166 людей, з початку року – 854, всього померло 41, з початку року – 23. З початку пандемії захворіло 116 дітей.
Як повідомила в.о. директора КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» Ольга Ковтуняк, у ковідному госпіталі станом на 28 квітня перебуває 54 хворих (з 80 ліжок). Тож спостерігається деякий спад рівня захворюваності. Через це у лікарні є певний запас кисню. Днями за сприяння народного депутата України Олександра Гереги лікарня отримала ще 700 кілограм зрідженого кисню. Автомобіль лікарні, а також ТОВ «Зімертал», ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» продовжують щодня привозити з Хмельницького балони кисню. А ще Ольга Ростиславівна висловлює подяку жителям громади, сільським старостам, які передали до харчоблоку лікарні овочі, це дуже добре, це гарний вчинок.
Національна акція "За чисте довкілля"
- Категорія: № 17 від 29.04.2021 року
На вулиці - толока, а на подвір’ї краса
Коли мої сусіди по вулиці Береговій, побачили й оцінили успіх трудового «зеленого десанту», а це були в основному ветерани праці рідного селища, то й самі вирішили навести красу біля своїх обжитих місць. Люди старшого та середнього віку, молодь включилися, щоб очистити, озеленити, благоустроїти цей райський куточок окраїни древнього Теофіполя. Хочу відзначити, що у більшості моїх сусідів на подвір’ях, присадибних ділянках росте чимало плодових дерев, кожен куточок обійстя наповнений чимось гарним, що надихає, відновлює й додає сил. А ось на вулиці… Тому й вирішили перетворити її у тихий, ошатний куточок. Анатолій Дідух, Павліна Соботюк, Дмитро Тарасов, Ніна Михайловська, Микола Сковородник, Любов Шумович, Людмила Андрійчук з ентузіазмом вийшли на прибирання. Вони нарощували «зелений пояс», рівняли вибоїни на проїжджій частині вулиці, впорядковували пішохідну зону, обрізали дерева. До їх активності долучився й учень Роман Камінський, бо його батьки через свою зайнятість на роботі не змогли взяти участь у толоці.
Усі ми боремося за те, щоб нашу вулицю по праву можна було вважати зразковою. Але, на превеликий жаль, не обходиться без прикрощів. І нам соромно за деяких мешканців. Бо окремі із них тачками вивозять із своїх дворів побутове сміття і складають його на березі річечки Норець, чим забруднюють її. Чомусь забувають, що довкілля нам треба берегти, дбати про чистоту річок та водойм. Адже нам тут жити!
Сторінка 101 із 212