вологість:
тиск:
вітер:
Україна - понад усе!
- Категорія: № 35 від 2.09.2021 року
«Що ж ми
за народ такий?»
Постійно все своє життя в душі відчувати себе селянином, чим я горджусь, марити ночами рідним селом, колисочкою мого так рано осиротілого худенького дитинства, марити просторими, так по-господарськи доглянутими колосистими нивами, зеленими лататтєвими лугами з джерелами, розкішними вербами, тополями, ставочками. В уяві ходити своїми милими стежинами, вмитими дощами. І раптом – стоп… Вже четвертий рік не відвідую мій рідний Святець, не молюсь над могилою рідненької, так вистражданої матусі, вдови «ворога народу», над могилами всіх моїх рідних, сусідів, друзів, дитинства, шкільних років…Ой, як тужливо усвідомлювати все це….
Але роки беруть своє: стерлася, скрипить, рипить ходова частина. А скільки і де вона мене не носила! З 1954 року, як я вилетів з родинного гніздечка, тільки з Лановець додому, до мами я пішки намотав більше тисячі кілометрів.
А в останні 2014- 2017 роки, коли вже йшла та клята путінсько-яничарська війна проти нашої мирної України, було дуже морально важко кожний раз вислуховувати ту « стрілянину нам в спину», чути неприхований плач за Брежнєвим, при якому хоч трохи «добре пожилось», слухати святецьку «народну пісню» «Випьем за Родину, випьем за Сталина!» з претензіями до мене: чому не хочу співати «руські пісні» (?!). Ну і кожний раз вислуховувати образи на «той майданутий Львів».
Вшанували героїв
- Категорія: № 35 від 2.09.2021 року
Зворушливі урочистості
29 серпня - День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. Кожного року цього дня відділом культури та туризму разом із храмом Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ проводяться заходи, на яких вшановуються матері, рідні тих, хто загинув у цій клятій неоголошеній війні.
Ось і цього року.у храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ у Теофіполі відбулися зворушливі урочистості - проведено панахиду, на яку було запрошено ветеранів АТО та ООС, матерів, загиблих учасників АТО, прихожан. ЇЇ відслужив митрофорний протоієрей, благочинний Теофіпольського округу помісної Православної церкви України отець Василь Крисак.
З днем народження, країно!
- Категорія: № 34 від 26.08.2021 року
Пора надій
24 серпня Україна відзначила 30-річчя Незалежності. У 1991 році у цей день Верховна Рада ухвалила Акт проголошення Незалежності України, “за” тоді проголосували 346 депутатів. По всій країні відбулась низка заходів, об’єднаних гаслом “Ти у мене єдина”. Уперше з 2019 року в Києві пройшов військовий парад, з авіашоу та за участі собак прикордонників. В Одесі ж відбулось урочисте проходження бойових кораблів.
Урочисто відзначила найголовніше державне свято і Теофіпольщина. Святкова колона жителів громади у вишиванках – державних службовців на чолі з Теофіпольським селищним головою Михайлом Тененевим, учасників АТО/ООС, ветеранів праці, молоді, активістів, просто небайдужих людей – під звуки ансамблю духових інструментів Теофіпольського центру культури та туризму пройшла вулицею Небесної Сотні. Увінчував колону величний Державний прапор довжиною 30 метрів, який власноруч пошила директор дитячої художньої школи Олена Левицька. Хода зупинилася біля Парку Слави, квіти лягли до підніжжя меморіального комплексу воїнів-інтернаціоналістів, братської могили визволителям Теофіпольщини, монументу загиблим землякам у часи Другої світової війни, до Вічного вогню.
До 30-тиріччя незалежності України
- Категорія: № 34 від 26.08.2021 року
Велопробіг стає традицією
І відбувається це завдяки активній громадянській позиції наших ветеранів – голови ради відокремленого підрозділу ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимира Кобери, голови організації ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ, голови ГО «Єдиний щит» Анатолія Стучинського, голови голів Хмельницької області Товариства Червоного Хреста Валентині Романович. Бо ж цьогоріч знову до Дня Державного прапора та 30-річчя Незалежності України разом з начальником відділу культури та туризму Теофіпольської селищної ради Інною Букевич організували велопробіг вже за іншим маршрутом, як торік – Теофіполь – Турівка – Данилівка – Бережинці – Рідка – Поляхова – Волиця – Лідихівка – Теофіполь.
Відбувся цей чудовий захід у неділю, 22 серпня, напередодні Дня Державного прапора. Після реєстрації учасників велопробігу, а їх було біля 50, втричі більше, ніж торік, біля Теофіпольської селищної ради відбулося урочисте підняття Державного прапора. Від селищної ради учасники велопробігу отримали футболки та кепки з написом «Ти в мене єдина. 30 років Незалежності України.
Cлід на землі
- Категорія: № 34 від 26.08.2021 року
Життя, як одна мить
28 серпня Демиду Остаповичу Шуляку виповниться 80 років. Промайнули-пробігли літа, мов бистрії коні. Та є про що згадати поважному ювіляру, простому селянському сину з Лютарівки. Адже прожив гідне життя, отримавши від батьків гострий розум та кмітливість, здобув вищу освіту, працював на керівних посадах. Завжди був поміркованим, врівноваженим, поважав, з розумінням ставився до людей.
Був другою дитиною в родині Якилини Микитівни та Остапа Ілліча Шуляків, мав старшу сестру Надію та молодшого брата Івана. Батько був майстровитим, працював у колгоспі бригадиром будівельної бригади, мати була в ланці, робила на різних роботах. Дитинство Демида припало на важкі часи, війна, голод, нестатки, та зростав у дружній родині, мирилися з тим, що є, сподівалися на краще. Вчився у Лютарівській початковій школі, далі ходив до Ординецької семирічки та Михиринецької середньої школи. Вчився добре, надіялися батьки, що з нього вийдуть люди. Тож легко вступив до Кіцманського зооветеринарного технікуму. Обрав ветеринарне відділення, хотів стати ветлікарем.
Швидко пробігли роки навчання, отримав знання, змужнів. Далі була армія, тоді всі хлопці служили. Побачив трохи світу, служив в артилерійських військах в Кенігсберзі та в Шепетівці. Таки хотів здобути вищу освіту, вступив на факультет ветеринарної медицини Української сільськогосподарської академії в Києві.
Ювілей села
- Категорія: № 34 від 26.08.2021 року
Ювілей у Поляховій
19 серпня, у свято Яблуневого Спаса, село Поляхова відгуляло визначний ювілей – 600-річчя першої писемної згадки. Спонсорами заходу став агрохолдинг «Епіцентр Агро».
На це свято зійшлося, як кажуть, все село - від малого до старого. Адже було на що тут подивитися – діти мали змогу погратися на атракціонах, дорослі подивитися цікавий концерт, який вела професійна артистка. Була запальна дискотека, професійний феєрверк. Присутніх тепло привітала багаторічний керівник господарства Лідія Самойлюк, яка щиро подякувала своїм односельцям за сумлінну багаторічну працю, коротко зупинилася на досягненнях.
Привітав земляків зі святом і сільський староста Олександр Мазурок.
Свято
- Категорія: № 34 від 26.08.2021 року
Спаса святкували, радість дарували
19 серпня – свято Яблучного Спаса. Воно вважається в Україні, у літню пору, головним літнім святом.
Саме цього дня вирішили подарувати радість усім бажаючим, в тому числі і людям похилого вік, члени клубу «Скарбниця», який діє при Теофіпольському центрі культури та дозвілля.
Отож, у призначену годину чимало теофіпольців поспішили у парк культури та відпочинку, де уже метушилися організатори цього дійства. Свято відкрила Галина Стаднік, яка нагадала, що Яблучний Спас – це народна назва церковного свята Преображення Господнього і подарувала всім пісню «Мій край».
А потім урочисто прозвучали церковні дзвони й присутніх привітав благочинний округу Православної Церкви України, настоятель храму Пресвятої Богородиці у Теофіполі отець Василь Крисак. У своїй промові він розповів про духовні цінності цього свята, про його традиції та святкування. Побажав усім міцного здоров’я, щастя, миру, добра та злагоди. Організатори свята подарували йому невеличкий сувенір з нагоди 30-річчя незалежності України та квіти.
Напередодні свята
- Категорія: № 33 19.08.2021 року
Про свободу слова
мовлю слово
У кожної нації, незалежно від того, яким шляхом вона прийшла до зміни політичної влади й курсу революційних перетворень, свої особливості та відмінності. Але є одна спільність – прагнення демократії, неодмінною складовою якої, безперечно, є свобода слова. У цьому плані наш багатостраждальний український народ має власну історію, у якій стільки кривавих сторінок, що навряд чи хтось колись оприлюднить точну цифру найціннішого, найдорожчого – людських життів. Сьогодні ж відомо, що лише від політичних репресій колишньої радянської влади постраждало понад 6 тисяч чоловік Теофіпольщини. Звісно, трагічна доля не всіх наших земляків напряму пов’язана зі свободою слова. Але ж знаємо ціну безпідставних звинувачень колишніх енкаведистів чи навіть обмов та доносів ображених один на одних, заляканих сусідів, - тюрма, фізичні та моральні знущання, смерть. А щастя вижити у цій кривавій м’ясорубці зазнали одиниці.
Та візьмемо значно менший відтинок нашої історії, котра за образним висловом подібна до смугастої морської тільняшки, - тридцятиліття незалежності України.
Сторінка 90 із 212