вологість:
тиск:
вітер:
Життя розділилося на до і після
- Категорія: №24 від 16.06.2022 року
Микола Палій – військовослужбовець, який пішов воювати ще у 2014 році, як тільки почалась російсько-українська війна. Три роки він мужньо боровся за незалежність України на Донбасі. Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації чоловік знову пішов боронити свою Батьківщину.
– Так склалося, що у 2014 році Колю мобілізували. Був в гарячій точці, захищав Донецький аеропорт. Наші хлопці тоді мужньо вистояли. Їхня бригада прославилася, навіть нагороди мають. Опісля Коля дослужував уже в частині. Приїхав з АТО і знову повернувся працювати водієм, – розповідає дружина нашого захисника Руслана Палій.
З пані Русланою Микола одружений 13 років. У подружжя двоє дітей – 13-річний Роман і 7-річна Вероніка. До 24 лютого молода сім’я жила звичним життям у Човгузові. Руслана працювала вихователькою у ЗДО «Лісова казка», Микола шофером, діти навчалися в школі. Неочікувано для всіх життя повернулось у ту ж саму сторону. 26 лютого Миколу знову мобілізували. По стану здоров’я відправили додому, але згодом призвали до військової служби. Від 29 квітня Коля воює у гарячій точці, відстоює території України, захищає своїх рідних та односельців.
Скільки коштуватиме сіль та чого ще не буде
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
Після того, як державне підприємство “Артемсіль” призупинило роботу через російські обстріли, на додачу до дефіциту пального в Україні виник дефіцит солі.
Чи з’явиться на полицях магазинів заміна продукції “Артемсолі” та скільки вона коштуватиме? І яких ще дефіцитів варто очікувати?
За повідомленнями представників підприємства, частина співробітників виїхали, а вже вироблену сіль не змогли вивезти залізницею через постійні обстріли. Неможливим став і видобуток – російські снаряди влучали у копальні та склади.
Останній дзвоник онлайн: учнівство Човгузівської гімназії провело свято у незвичному режимі
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
У школах Теофіпольської громади уже завершився навчальний рік. Через війну в Україні, багато навчальних закладів змушені були провести свято нетрадиційно. Зокрема, новий для себе формат – онлайн проведення, освоїли вчителі та учні Човгузівської гімназії.
Не було справжнього свята у зв’язку з воєнним часом та з тим, що на території гімназії відсутнє бомбосховище, куди в разі сирени потрібно спускатись. Підготовка до свята у нас йшла поступово і не так як завжди, – розповідає виконуюча обов’язків директора Людмила Маринюк, – щоб не було скупчення, по черзі вчителі брали дітей на репетиції й знімали відео. Згодом, педагог-організатор Лариса Бульбах монтувала відеоролик й опублікувала у мережі Фейсбук. Діти переглядатимуть й згадуватимуть свої шкільні роки, особливо це стосується випускників дев’ятого класу.
Працює велопатруль
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
Напевне, всі помітили, що з 1 червня на вулицях Теофіполя з’явився велосипедний поліцейський патруль. Велопатруль з’явився не тільки у нашому селищі, а й на території міст та селищ всього Хмельницького району та у великих містах області.
В умовах дефіциту пального, яке спричинило військове вторгнення росії в Україну, це є позитивним нововведенням. Крім цього, велосипедний патруль може легко дістатися до важкодоступних місць у нашому селищі, куди автомобіль не зможе доїхати.
Тут і надалі будуть проводитися козацькі вишколи
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
Як прекрасно, що завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Хмельниччини ще у 2019 році у Лисогірському лісовому масиві з’явився наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ-2019». Сталося це з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та наказного гетьмана Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжого Володимира Мосейка.
Районна рада у травні 2019 року надала в оренду земельну ділянку у лісовому масиві ГО «Тернопільський десантно-козацький рій» і за короткий час тут був виконаний великий обсяг робіт. Територію табору загородили, збудували п’ять вартових веж. До будівництва долучилися директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, тодішній директор Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимир Прокопчук, голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк, керівник відділку ТОВ Україна-2001» Микола Снігур. Напружено працював колектив КП «Теофіпольлісвод» на чолі з тодішнім директором Володимиром Богачом.
Світ не без добрих людей
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
Яка настала лиха година – не розказати словами. Біда, та й годі, бо війна, нема нічого гіршого за неї. Всім страшна гриза, а найбільше матерям, чиї сини на фронті. От і мій син Ваня 25 років відслужив у Збройних Силах України.
Хтось на комбайні робить, хтось на заводі, хтось людей лічить, дітей навчає, а він таку вибрав стежку. Бо має в державі бути армія. Ніколи не було йому легко, бо то воєнщина, дисципліна. І в Лівані був, а з 2015 року на Донбасі був. Учасник АТО, і поранений був, а скільки довелося йому пережити. А мені серце рвалося, нерви зірвала, болячок купа. Коли ж хтось ще скаже, що пішов гроші заробляти та сачкувати, то хай піде посачкує та заробить.
Дякуємо всім, хто розділив наше горе
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
Не думали-не гадали ми, що впаде на нас така чорна біда. Троє з нашої сім’ї на війну пішли, наші сини Віктор та Тарас, і онучок наш старшенький Богдан. Він же молодесенький, тільки жити починав, Боже, якби я знала, якби могла, руками ту страшну напасть відвела б, не дала б звершитися такій жорстокій несправедливості.
За що – він же землю рідну захищав від ворогів лютих, від орків тих страшних!
Віддав життя за нашу свободу
- Категорія: №23 від 9.06.2022 року
2 червня, у четвер, Теофіпольщина попрощалася із загиблим захисником України, механіком-водієм медичного пункту механізованого батальйону в/ч А1008 Богданом Вікторовичем Колісецьким з Турівки. Йому було лише 19 років. Рік тому хлопець був призваний на строкову службу, а минулої осені підписав контракт на службу в Збройних Силах України.
Загинув 26 травня в районі населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області під час ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання.
Страшне горе увірвалося в родину батька, учасника АТО, бійця ЗСУ Віктора Миколайовича Пасічника, бабусі та дідуся Любові Андріївни та Миколи Вікторовича Пасічників. Народився Богдан 2 січня 2003 року, вчився у Турівській ЗОШ І-ІІ ступенів, далі в Денисівській ЗОШ І-ІІ ступенів, закінчив Теофіпольський ПАПЛ. Ріс хлопець спокійним, добрим, нікому не зробив зла, нікому не нашкодив, допомагав бабусі та дідусеві, турбувався про менших сестричок Діану та Віку. Призвався в армію, перейшов на контракт, а тут і війна почалася. Ось і все його життя.
26 травня перервався з Богданом зв’язок. Не знаходила Любов Андріївна собі місця, чекала, щоб дав про себе знати. В середу, 1 червня, набрала його номер, пішов виклик. Озвалась незнайома людина, сказала, що з Рівненщини, родичка загиблого 33-річного бійця, Богданового побратима. Повідомила, що загинули вони разом. Отак і знайшли його.
Сторінка 64 із 212