вологість:
тиск:
вітер:
Разом ми – сила!
- Категорія: №41 від 12.10.2022 року
Хочу почати не з того, що наш Гуманітарний штаб Теофіпольщини працює, бо інакше не може бути. А з того, що хочу щиро подякувати моїм добрим людям з Шибени та Гаївки. Бо дуже активно долучилися до акції на підтримку Збройним Силам України, яку нещодавно ми організували.
Адже сама одна людина нічого не зробить. Хіба що може накапостити іншій, на жаль, є й таке. Але не про це мова, Бог все бачить.
Почну з того, як ми зібрали кошти, щоб приготувати продукти довготривалого зберігання для бійця ЗСУ Максима Поєздніка з Карабіївки. Ми вдячній кожній людині, яка відгукнулася на наш заклик. Це Галина Видаєвич, Леся Базалійська, Василь Волков, Галина Стецюк, Галина Герасимова, Олександр Марчук, Діна Поберезька, Раїса Вівдич, Ольга Бурлак з Острівки. Це жителі Шибени з інших вулиць – Оксана Онопрійчук, Аліса Стецюк, Любов Таранська, Галина Єднобик, Віра Толопко, Наталія Мізерна, Надія Квасюк, Надія Замах, Ганна Мельничук, Ганна Ярем’юк, Петро Мельник, Зіна Черняк, Тамара Альошина, Марія Шмигун, Лілія Далінчун, Мар’яна Левчунь, Клавдія Надал. Оскільки до Гуманітарного штабу приєдналася Гаївка, дякуємо і її жителям, насамперед, це Неля Воронюк, а також Валентина Левчунь, Володимир Пасічник, Ганна Шведа, Оксана Стецюк, Марія Каратюк, Марія Римар, Світлана Воронюк, Лідія Хом’юк, Ніла Леонова, Євгена Леонова, Людмила Хом’юк, Люба Римар, Геннадій Стецюк, Валентина Каратюк, Леся Ковбасюк, Галина Вербицька, Надія Шендер, Надія Савернюк, Люба Мізерна, Олена Римар, Ольга Онищук, Віктор Тебенько, Лідія Трачук, Віктор Вольський, Людмила Коломисюк.
Моя рідня велика та красива
- Категорія: №41 від 12.10.2022 року
Продовження, початок у газетах №№ 33-39 від 18, 25 серпня, 1, 8, 15, 22 та 29 вересня 2022 року
Того ж року вступив на заочний відділ біологічного факультету Бердичівського вчительського інституту з дворічним терміном навчання. Але навчатися довелося лише один рік, тому що інститут був перепрофільований для навчання вчителів молодших класів. Частину студентів перевели на навчання в Глухівський педінститут, а частину, в тому числі й мене, в Одеський державний університет ім. Мечникова. Там я навчався до 1960 року.
Хочу сказати, що багато екзаменів довелося здавати додатково, тому навчатись було важкувато. Але я сумлінно писав усі контрольні і курсові роботи. Не було випадку, щоб роботи були не зарахованими, або отримали низьку оцінку. Екзамени здавав, в основному, добре. В університеті, крім учителя хімії та біології середньої школи, ми – кілька студентів, вивчали курс фізіології рослин.
Отримали радість та незабутні враження
- Категорія: №41 від 12.10.2022 року
В Україні стартував проект «Відкриті уроки футболу»/Open Fun Football Schools, який реалізується Українською асоціацією футболу за підтримки Дитячого фонду УЄФА та Асоціації кроскультурних проектів (Данія).
Це психосоціальна підтримка дітей ВПО, дітей військових ЗСУ, дітей, постраждалих від війни, об’єднання і дружба дітей ВПО (внутрішньо переміщені особи) з місцевими дітьми, соціальна інтеграція, інклюзивне середовище, учасники незалежно від рівня здібностей, статі, а також участь дітей з особливими освітніми потребами, знання з безпеки в умовах війни, філософія масового футболу – радість від гри замість результату будь-якою ціною, виховання здорового способу життя, розвиток волонтерства.
Без поштового зв’язку – просто ніяк
- Категорія: №40 від 05.10.2022 року
9 жовтня у світі відзначається Всесвітній день пошти або Міжнародний день поштової служби. Це один з міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй.
Цей день відзначають працівники поштового зв’язку України, а отже і поштовики нашої громади. На сьогодні без послуг поштового зв’язку жителям Теофіпольщини – просто ніяк. Бо саме через Укрпошту більшість з них, в тому числі пенсіонери, – отримують пенсії, субсидії, плату за оренду земельних паїв, інші перекази, соціальні виплати, посилки, періодичні видання, сплачують комунальні платежі. Тож напередодні свята спілкуємося з начальником відділення поштового зв’язку Теофіполь-2 Галиною Андрощук. Нагадаємо, що у структурі відділення працюють 5 стаціонарних та 15 пересувних відділень, які обслуговують 154 населених пунктів на території колишніх Теофіпольського, Білогірського та Ізяславського районів та виконують дуже великий об’єм роботи.
Запозичувати краще, виробляти українське, вносити свою частку у перемогу
- Категорія: №40 від 05.10.2022 року
Таку планку ставить перед собою комерційний директор ТОВ «Подільське», ініціатор створення Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк. Оскільки на базі товариства створює молочну міні-ферму, у складі делегації українських агровиробників через Міністерство аграрної політики та продовольства України нещодавно побував в Австрії.
– Ми ж йдемо в Європу, – розказує, – бо там – передові сучасні технології, високопродуктивний аграрний сектор економіки, то ж нам це треба запозичувати, запроваджувати в себе та виробляти вітчизняну продукцію. Австрія – це високорозвинута країна з високим рівнем життя, і побувати там, побачити все на власні очі – це просто неймовірно. Звісно, що вразило – скрізь ідеальний порядок, чистота, все зручно, комфортно для людей. А про дороги, то я просто мовчу. У нас відбулися зустрічі на підприємствах, де виробляються премікси, обладнання для молочних ферм, з будівництва біогазових установок. Що мене здивувало: тут майже половина працюючих – українці. Австрія вкладає свої інвестиції в Україні, так, в Ладижині будується завод з виробництва біогазу. Та й виробники преміксів для тварин, з якими ми зустрічалися, згідні розвивати свій бізнес в Україні, а це нові робочі місця. Але йде війна, є й інші ризики для іноземних інвесторів, тож вони не поспішають. А українцям там краще працювати, що ж тут сказати.
Щоб у кожного в житті був такий учитель
- Категорія: №40 від 05.10.2022 року
Щороку на День вчителя Ніна Олександрівна Романюк отримує багато вітань від своїх учнів. Бо вже 42 роки працює вчителькою початкових класів Волицької школи, тепер гімназії. За цей час навчила читати, писати, рахувати сотні школярів. Навчати дітей у початкових класах – це особливий труд, це величезне терпіння, це материнська ласка, це постійна робота з батьками учнів, це велике вміння так організувати навчальний час, щоб дійти до кожної дитини, це ні з чим незрівняне мистецтво побачити та розвинути у ній таланти та обдарування, виховати гідність, честь, справедливість та людяність, підготувати до життя.
З історії ветеранських організацій сіл Колки та Олійники
- Категорія: №40 від 05.10.2022 року
Олійницька первинна ветеранська організація була створена в 1987 році. В той час було багато живих учасників бойових дій, інвалідів Другої світової війни. І хоча їм і приділялась увага зі сторони керівництва колгоспу, сільської ради, дирекції школи, але питання створення ветеранської організації стало необхідністю.
Ветерани говорили, що таку організацію необхідно було створити на років 10-15 раніше, коли всі ті, хто виніс основний тягар війни і післявоєнної відбудови зруйнованого господарства, становили основу суспільства.
Ініціатором створення сільської ветеранської організації був тодішній голова Олійницької сільської ради Володимир Григорович Осецький, людина, яка переймалася турботами ветеранів, як власними.
Живе у гармонії з собою, людьми та навколишнім світом
- Категорія: №40 від 05.10.2022 року
9 жовтня Людмилі Макарівні Фесун з Базалії, ветерану, справжній подвижниці педагогічної ниви, виповниться 70 років. Але така ж енергійна, завзята, привітна, усміхнена, випромінює світло та тепло. Педагогічній роботі віддала 46 років напруженої праці, її шанує, визнає вся освітянська спільнота нашого краю.
– Я завжди дуже любила дітей, любила свою роботу, йшла у школу, як на свято,– ділиться спогадами, – тож завжди почувала себе щасливою. І в часи юності, коли навчалася на у Чернівецькому Державному університеті на факультеті української мови та літератури, коли була дуже завантаженою, встигала наполегливо вчитися, співати в хорі, скрізь бути першою, бути активісткою. Тут я зустріла своє єдине на все життя кохання, свого чоловіка, студента медичного факультету Івана Васильовича Фесуна з Новоставець, тут народилася наша донечка Галинка. Починала я працювати у школі у селі Комарівці під Чернівцями, далі у рідних Шекеринцях Ізяславського району вихователькою дитячого садочка. А далі 9 років ми прожили в Шибені, коли після інтернатури Ваню направили головним лікарем у Шибенську дільничну лікарню.
Сторінка 54 із 214