Справжній народний

голова

Великолазучинським сільським головою Анатолій Козак працює три скликання, 14 років. Було всього за цей час, і розчарувань, і прикрощів, та завжди поважав, розумів людей, ніколи нікого не образив, не обізвав.
- Я ж тут з пупинку всіх знаю, і мене всі знають, - каже, - а в громаді має бути злагода, є якась суперечка, треба розсудити справедливо, щоб люди змирилися, не ворогували за межу. Бо скільки того життя? А як щось зроблю для людей, щоб їм краще жилося, так на душі мені легко стає, бо інакше навіщо я тут? Всім же хочу допомогти.

Зробив же Анатолій Вікторович немало. Бувало, сам і мурував, і штукатурив, не цурався ніякої роботи. Без нього ніде нічого не робилося. Пригадав, як у Малому Лазучині фельдшерський пункт перенесли. Був він у старій школі, вже вона була закрита, ясно, що не опалювалася. Як з сільськими активістами домурували три кабінетики коло сільського клубу, провели газ, воду. Яке ж добро, що той ФП є, хто в селі залишився – переважно пенсіонери. Вже ніхто немає здоров’я, чи не щодня потрібна медична допомога. Тому ніяк не може погодитися, що один фельдшер може обслуговувати два села. Це якесь шкідництво, пуття не буде. Чи так треба, щоб люди швидше вимерли?

Дуже сподівається, щоб створення об’єднаної територіальної громади пішло на користь людям. Щоб все збереглося, і школа, і дитячий садок, і два ФПИ, і будинок культури, і сільський клуб. Бо як все позакривають, що то буде за село,кому буде краще? Ще ж якби агропідприємства, які орендують землю, створювали робочі місця, щоб молодь залишалася, не виїжджала світ за очі.

- От навчається у Великолазучинській ЗОШ І-ІІ ступенів 28 дітей, - міркує, - а якби підвозити учнів з Борщівки, близенько ж, три кілометри, там нема вже ні школи, ні садочка. А якби ще з Малого Лазучина діти в нас вчилися, от і школа наша збереглася б. Умови тут добрі, підвели ж ми газ, воду, їдальню збудували, туалети облаштували.Бо як же тих маленьких дітей, вже з п’ятого класу віддати в Базалію чи Теофіполь?
Радіє сільський голова, що нещодавно за кошти сільської ради при допомозі філії “Рідний край” поремонтували півтора кілометра водопроводу. Була ж мережа давня, часто-густо траплялися прориви. А днями замінили круга коло башти, встановили автоматику, встановлювали круги в криницях розведення водопостачання. Хоч села невеликі, у Великому Лазучині налічується 117 дворів, у Малому Лазучині – 57, чи не щодня щось трапляється. От своїм власним ГАЗоном завіз дрова родині атовців – Володимиру Дорошу старшому та Володимиру Дорошу молодшому. Треба ж підтримати хлопців.
То ж Анатолій Козак до-віру людей виправдовує на всі сто. Справжній народний голова. Якби так було у всіх громадах.
Галина Тебенько