Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 47 від 21.11.2019 року
Перегляди: 616

За обрій


відлітають роки…

 

Та в них живе дитяча мрія, що стала суттю всього життя.
-Ким хочеш бути?- запитують друзі - однокласники.
-Вчителькою,- впевнено дивлячись у майбутнє, відповідає Ганнуся, випускниця Святецької середньої школи. А далі навчання у Вінницькому педагогічному інституті, на факультеті біології і географії. Теплі спогади і сьогодні гріють душу самодостатнього керівника, мудрого наставника, грамотного директора Безкоровайної Ганни Степанівни, адже понад 20 років очолює велику шкільну сім’ю – Базалійську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
Зовсім молодою вчителькою переступила поріг Базалійської школи прекрасна людина – дружина дільничного міліціонера Сергія Безкоровайного, - ще в далекому 1985 році.З тих пір виросло не одне покоління, пішли дорогою життя її школярі, яких спочатку навчала любити життя і працю на уроках трудового навчання, а вже потім відкривала світи незвіданого на уроках географії, економіки, екології, на уроках правди і краси, бо вкладала в них і знання, і любов, і постійний пошук нового, цікавого, потрібного. За 34 роки педагогічної праці у нашій школі не дозволяла собі бути грубою, нещирою.

Деталі
Категорія: № 47 від 21.11.2019 року
Перегляди: 568

Допомогли добрі люди


Моїй внучці Аліні Лашко 14 років, а їй довелося перенести складну операцію на серці. Прооперували її нещодавно у Києві в інституті серця. Операція пройшла успішно. Але, що мені довелося пережити, важко передати словами. Під час чергового огляду Аліни дільничний педіатр Ніна Кухарук виявила в неї ваду серця. Нас направили у Хмельницьку обласну лікарню, а звідти – в Київ. Наполягали на термінову операцію Я була в розпачі: де взяти гроші? Та, слава Богу, не покинули мене в біді добрі люди.

Деталі
Категорія: № 47 від 21.11.2019 року
Перегляди: 573

Врятували


нашу первістку


Живемо ми в Шибені, тримаємо четверо корів. Бо ж треба якось вижити. Хоч це постійний клопіт, відповідальність, я вже не кажу про важку працю. Та коли трапляється якесь нещастя, все це відступає на другий план. От минулої суботи сталося таке, у що трудно повірити. Була третя година дня, пригнала я вже своїх корівок з поля, паші то вже нема, вигонила, аби пройшлися. А перед тим вже було три тижні, як ми привезли жом, яму ще не накрили, зими ще ж нема. І от наша найменшенька, первістка, підійшла до ями, стала ніби скраю, та й вся загрузла в жомі, бо ж було тепло, він став м’яким, ослиз. Пробували ми самі її витягнути, та де там.