Відвідали меморіал
Ця стаття для тих, хто любить долати труднощі, активний відпочинок, природу та історію рідного краю. Для таких, як ми, вчителі та учні Шибенської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Нещодавно, об’єднавши День туризму та День партизанської слави, ми вирушили у похід за маршрутом Шибена- Молотків. Дорога була неблизька. Але всі були дуже веселі та енергійні, ніхто не жалівся, кожен відкрив для себе багато хороших вражень. Пейзажі природи, котрі перед нами відкривалися, неможливо передати ні однією камерою. У дорозі були тільки ми, музика та природа. Але найцікавіше було попереду.
Коли ми прийшли в Молотків, була обідня пора, за час нашої екскурсії село прокинулося і жило повноцінним життям. Ніхто не дивувався нашій групі. Екскурсії тут річ звична. Тому, що у селі знаходиться величний меморіальний комплекс, який був створений у 1985 році, напередодні 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Щорічно сюди приходять люди, щоб почути про страшну трагедію, віддати шану полеглим, поклонитися пам’яті, пом’янути душі. Це дорослі і діти, українці та іноземці, родини та колективи. Не винятком є і школярі, які дізнаються про трагедію Молоткова під час екскурсій. Десь і втома поділася від походу.
Оксана Борух, директор музею «Молотківська трагедія» уже чекала на нашу групу. Вона розповіла, що 29 квітня 1943 року був одним з найтрагічніших днів в їхній історії. Саме тоді нацистські карателі дотла спалили все село та розстріляли і замордували 617 його мешканців, серед яких 92 дітей, не пошкодувавши навіть немовлят.
Цей музей є місцем, де зустрічаються минуле з сьогоденням. Коли проходиш по його залі, відчуваєш моторошність того часу, емоції наповнюють тебе.
Проте найбільший вплив все ж таки справив трагізм, зображений на картині «Спалення села» (художник С. Нечай), а також фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона. Не дивлячись на короткий відрізок часу, екскурсія була організована дуже добре. Оксана Григорівна приклала всі сили, щоб вона була незабутньою. Розповідь велася у простій, доступній формі. Вона робила це з таким натхненням та біллю. Про музей, людей, картину... Ми були всі у захваті і дорослі, і діти.
Думаю, ця екскурсія залишить не лише спогад, а й зацікавить до глибшого вивчення історії. Для нашої школи це не перший похід. Скоріше, багаторічна традиція. Тому ми з впевненістю можемо сказати, що діти ще довго залишаться під враженням “іншого життя”. Шановна Оксано Григо-рівно, дякуємо вам за цікаву екскурсію, любов до рідної землі, щирість, увагу, гостинність. Ви збагатили нас духовно. Бажаємо успіхів в різних сферах життя. Бути завжди на висоті, мати багато вдячних туристів, міцного здоров`я і всього найкращого кожному працівнику вашого колективу. І нехай на нашій рідній землі ніколи більше не повториться така трагедія! Подальших успіхів всім вам! А ми не прощаємось.
Весь наш похід пройшов дуже добре та безпечно для життя. Для нас була сприятлива погода, настрій був просто прекрасний.
А тим, хто ще вагається іти в похід, чи ні - радимо іти! Попереду залишилося небагато теплих днів, тому, якщо ви не ліниві, легкі на підйом, вас не лякають труднощі, то відправляйтесь у мандрівку!
Олена Римар,
педагог-організатор
