Яка реформа нам потрібна?

Бідність – це не просто нерівність. І, насправді, всі сучасні проблеми України виникли не стільки через зовнішнього ворога, скільки через всеохоплюючу бідність населення, яку спричинили покоління внутрішніх бездарних політиків.
Бідність змушує людей шукати винних. А пошук винних – найкращий грунт для популізму. Популізм ніколи не будує – він або закликає знищити, або штурмує те, що вже збудоване.
Справа в тому, що коли світогляд сформований бідністю – громадянські права відходять на другий план, допоки немає чого їсти і чим лікуватись. І бідним населенням легко маніпулювати. Боротьба саме з бідністю мусить стати першим номером у будь-якій партійній програмі.
Ми маємо створити такі умови в державі, щоб всі люди добре почувалися. Ми зараз розглядаємо соціальне, як придаток до економічного, натомість головним має бути людина, а не навпаки.
Довіра є дуже важливим показником. Чим вищий рівень довіри у суспільстві, тим вищий рівень економіки. Якщо довіра низька – тоді люди не несуть гроші до банку, не інвестують в розвиток бізнесу. Але як можна довіряти президенту Петру Порошенку, коли ВВП держави виріс за рік на 3%, а Київська фабрика «Roshen» за рік наростила прибуток в 4 рази?

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман місяць тому на засіданні уряду заявив, що зарплати керівників «Нафтогазу» повинні бути «ринковими», а не «захмарними», а на днях наглядова рада НАК «Нафтогаз України» ухвалила рішення продовжити контракт з головою правління компанії Андрієм Коболєвим на 3 роки і встановити його місячний оклад в розмірі 2,08 млн гривень (і це без премій та надбавок). А в компанії працюють тисячі працівників, і тому ціни на газ для населення (при цій владі) будуть лише підніматися вверх. А чого вартує скандал з розкраданням в оборонній сфері?
Якщо можновладці вам кажуть, що в державі немає грошей на медицину, освіту, культуру, зарплати та пенсії – не вірте! Гроші в країні є, їх більше ніж достатньо, просто їх немає саме для вас. А все тому, що комусь «дуже потрібні» нові маєтки, літаки, яхти та розкішні авто.
Гроші розкрадаються сотнями мільярдів, а нам розповідають про кризу та необхідність реформ, які, насправді, зводяться до підвищення тарифів, платної медицини, урізання соціальних програм.
Наша країна надзвичайно багата, і реально грошей вистачає на все. Просто треба менше красти. Але припиняти красти ніхто не збирається, а тому вони вирішили економити на населенні. В угоду владі Конституційний Суд України (коли його можна таким називати) 26 лютого 2019 року скасував статтю про незаконне збагачення. Тобто, кримінальні справи проти посадовців за цією статтею, мають бути закриті постановою суду чи прокурора.
А тому ми всі повинні зрозуміти, що головна і справжня реформа – це припинення розкрадання держави, і якраз цю реформу ніхто так і не зробив за 5 років після революції Гідності. І не зробить, якщо ми знову віддамо їм владу. А тому шанс змінити цю владу, який нам дають наступні вибори, ми не маємо права втратити.
Українці загалом, і молодь зокрема, ідеальним кандидатом вважають розумного, інтелектуального лідера, патріота, але який би першочергово орієнтувався на проблеми громадян. Це, напевне, дань тому, що всіх політиків в Україні звинувачують, що вони займаються спочатку своїми справами, а людськими проблемами переймаються найменше. «Взагалі, президентом виборці хотіли би бачити самого Господа Бога, що зійшов на Землю» – жартує політолог Ірина Бекешкіна. А тому 25-и, 35-и, 45-тирічних та інших небайдужих до своєї долі громадян, мені хотілось би закликати не чекати милості від тих, хто думає «про своїх коней – і нічого більше» та тих, хто скуповує за 1000 гривень голоси бідних пенсіонерів.
Не задовольняйтесь «дулею в кишені». Прийдіть та проголосуйте! За таку країну, в котрій вам хотілося б жити.
Володимир Курбацький, смт.Теофіполь