Надрукувати
Категорія: №48 від 29.11.2018р.
Перегляди: 670

24 листопада вся Україна відзначила 85-ту річницю Голодомору. Акція «Запали свічку пам’яті» розпочалась ще 1 вересня цього року, і за цей час вона об’єднала  мільйони українців з різних куточків світу.Всеукраїнська акція відбулася в останню суботу листопада. У цей день о 16:00 вся країна на хвилину замовкла на честь загиблих в Голодоморі 1932-1933 років. Українці запалили вогні у своїх вікнах, щоб виразити таким чином повагу до загиблих.

Однієюю з найвірогідніших  версій причин масового голоду є його штучне створення владою СРСР для винищення українського народу. За статистикою найсмертельнішим для українців був саме Голодомор 1932-1933 років, тоді за неофіційними даними загинуло  близько    10 мільйонів людей.

Довгий час тема Голодомору була забороненою та не визнавалась владою, особливо за часів комуністичного режиму. Визнання Голодомору геноцидом українського народу на державному рівні відбулося лише 28 листопада 2006 року, коли Верховною Радою був прийнятий закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».

Щороку у Теофіпольській ЗОШ I-III ступенів №1 проводиться лінійка-реквієм до вшанування жертв Голодомору. Цього року вона проводилась під гаслом «Україна пам’ятає ,світ визнає».

Учні 2-11 класів школи, вчителі, запаливши свічки в пам'ять померлих від голоду, в молитві просили не лише прощення навмисне вбитих людей, а й застереження від такої біди в майбутньому.

Страшні цифри померлих у червні 1933 року. Щодоби помирало майже 34 тисячі людей, щогодини – 1440, щохвилини – 24.

Сьогодні  підтверджено втрату – 4,5 млн. померлих і ненароджених від голоду у 1932-1933 роках.

Традиційно лінійку проводила учителька історії Теофіпольської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Олена Станчук. Олена Іванівна повідомила про страшну біду в Україні, яка сталася на українській землі 85 років. Про це розповідали і учні 9-А класу Віка Гуцало, Віка Констянтинова, Віка Молякевич, Вероніка  Олійник.  Валерія  Остапчук із 9-А разом із своєю сестричкою Вікою відтворили невеличкий епізод тих трагічних часів - розмову матері і помираючої від голоду донечки.

Український інститут  національної пам’яті до 85 роковини Голодомору підготував книгу «Голодомор 1932-1933. Україна пам’ятає». Саме її можна було прочитати в цей день у школі.У цій книзі опубліковано записи щоденника, який вів простий селянин Нестор Білоус із Харківщини. Лише за цей щоденник його було ув’язнено на 10 років. Запис від 13 травня 1933: «Потепліло,сходять усі посіви,буряки, розсаду їдять жучки і блохи. Потрібен дощ, але нема. Колгоспи, знаю, сіють. Мабуть будуть сіяти до Петровського дня. Люди усе мруть з голоду.12/V  померла Чорна Параска – активістка, кандидат партії. Коли людей продавали за невиконання хлібозаготівель, так вона на радощах в школі витанцьовувала, а тепер здохла з голоду, як собака. Читаймо, думаймо…»

Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття, порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців.

Андрій Василюк, студент І курсу Національного університету «Острозька академія»