Надрукувати
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 582

У нас з’явилася надія


Лихо приходить саме, ніхто його не просить. Отак воно 28 липня прийшло у нашу сім’ю. Мій менший син, 16-річний Віктор, влітку з друзями вирішив скупатися у ставку. Він же в мене фізично розвинений, 182 сантиметрів росту. Пірнув, і пошкодив шийний хребець. «Швидка» одразу забрала його у Теофіполь, на другий день - в Хмельницьку обласну лікарню. Тут йому зробили одну операцію, яка тривала 7 годин, замінили хребець. Зробили другу операцію. Лікарі не давали ніяких шансів, Вітя втратив чутливість від грудей до ніг, був прикутий до ліжка. На все це були потрібні чималі кошти. Та світ не без добрих людей, нас підтримали родичі, друзі, сусіди, односельці, жителі сусідніх сіл, навіть незнайомі люди, постійно опікувався нашим сином головний лікар Теофіпольської ЦРЛ Сергій Шкраба. Після виписки з лікарні почалися нові випробування. Замість того, щоб поправлятися, одне за другим взялися запалення вну-трішніх органів. Знову лікування, та сили нас кидали, з’явилася зневіра. У цей складний час дуже підтримали Вітю однокласники з Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, класний керівник Олександр Шевчук. Вони часто провідували його, підтримували.


Та я зрозуміла, що перебування сина вдома, нерухомого, на ліжку, принесе плачевні результати. Підказали нам, що потрібно пройти кілька курсів лікування у реабілітаційному центрі. Та оплатити його ми не могли, вже просто виснажилися. Та Бог нас не покинув. Підтримали нас підприємець Діна Кравчук, благодійний фонд Вадима Лейві «На благо України», оплатили лікування. Відвезли ми Вітю у Рівненський реабілітаційний центр, вже на третій день він зміг сидіти на візку. Бо ж тут працюють справжні фахівці, під їх керівництвом хворі постійно роблять фізичні вправи. Вітя вже самостійно пересідає з ліжка на візок, у нього відновилися м’язи на руках, з’явився апетит, він поправився. Перебуває він там вже другий місяць, у нас з’явилася надія, що все-таки з’явиться чутливість нижньої частини тіла.
То ж я щиро дякую всім цим небайдужим до чужого горя людям за чуйність, за велику доброту. Нехай Бог віддячить вам сторицею, хай береже ваші сім’ї. Хай оминають вас тривоги та печалі, а Бог приносить лише радість.
Євдокія Барабаш,
село Медисівка