Ще одна сумна звістка сколихнула село Поляхову, всю Теофіпольську громаду, сповістивши про болючу втрату на війні. Своє життя за Україну  віддав Руслан Васильович Гилюк. 22 квітня, у вівторок,  його, стрільця-санітара  3 механізованого батальйону однієї з військових частин, Теофіпольщина провела в останню земну дорогу.
Народився Руслан Гилюк у селі Поляхова 16 квітня 1979 року у родині, де зростало четверо дітей. Закінчив 9 класів Поляхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, професійну освіту здобув у Теофіпольському професійно-технічному училищі, отримав спеціальність «тракторист-машиніст широкого профілю». Відслужив строкову службу, був водієм БМП.

Одружився у селі Волиця, з дружиною Валентиною у них народилося двоє дітей - син Ваня та донечка Таня. Та подружнє життя не склалося, розлучилися.
Далі проживав у Поляховій, підробляв заробітками. Кажуть про нього земляки, що був трудящим, добрим, спокійним, не вредним.
Був мобілізований 14 листопада 2023 року. 15 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації біля села Дніпроенергія Волноваського району Донецької області обірвалося його життя.
Траурна процесія з тілом загиблого воїна проїхала через Базалію, Караїну, Теофіполь, Лідихівку, Волицю до Поляхової. Зустрічали її жителі громади навколішки, з квітами, зі сльозами на очах. Коротке прощання на подвір’ї рідної сестри бійця Тетяни Вівсянко. Гіркі сльози, невимовний біль…
Панахиду за загиблим захисником України відслужили у місцевому храмі Православної Церкви
України. Поховали Руслана Васильовича Гилюка на сільському цвинтарі як Героя, з усіма військовими почестями.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна та світла пам’ять загиблому воїну!

А.Джус