З 17 по 23 березня Український інститут книги ініціював проведення Національного Тижня читання поезії.
Цьогорічна тема Тижня читання — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».
З цієї нагоди 19 березня у приміщенні Новоставецької сільської бібліотеки зі бралися члени клубу «Ліра» та любителі читати вірші.
У цей день виповнилося 95 років з дня народження Ліни Костенко, людини – епохи, людини – совісті покоління, тому і не дивно, що Галина Фесун, Людмила Маринюк, Галина Медвідь, Ганна Король і Любов Чернишова на зустрічі читали її вірші. Ось один із них: «Страшні слова, коли вони мовчать».

«Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.»
Ці не сьогодні написані рядки, на мою думку, залишаться актуальними ще на багато років.
Вірші Стуса і Симоненка прочитали Світлана Кислюк та Віктор Шершун в номінації «Голос класики», хоча вірш Симоненка «Лебеді материнства» належить ще і до номінацій «Голос дитинства» та «Голос музики», адже пісню за словами цього вірша «Виростеш ти сину», багато хто в душі несе ще з часів дитинства.
У номінації «Голос серця» і «Голос дому» прозвучали авторські вірші Галини Журби (Фесун), та Валерія Поліщука.
ПЕРЕМОГА БЛИЗЬКО !
Вже зиму перезимували
Й весну перевеснуємо.
Багато з нас ночей не спали,
Бо кожен день хвилюємось.
Не одна вже мати посивіла,
Втративши свого сина,
Який віддав своє життя
За нашу Батьківщину.
Нелегкая синам дорога,
Призначена у цім житті:
Вони з надією на Бога
Не зупинились на путі,
Що так неждано обірвався,
Не дочекавшись перемоги.
В серцях навіки біль зостався,
Несучи нам усім тривогу.
Ось незабаром прийде літо
Й сини вернуться до порога,
І принесуть нам добру звістку
Про довгождану перемогу.
А там і осінь близько
З врожаєм в закромах,
І вклонимось ми низько
Усім, кого нема...
І вклонимось ми низько
Усім живим солдатам,
Що бились за Вкраїну
В бою з рашистським катом.
І мАтері ми вклонимось
За втраченого сина,
Який віддав своє життя
За Славну Україну.
 Валерій Поліщук

У номінації «Голос дитинства» прозвучали вірші, що їх прочитала зі збірочки дитячих творів «Ми - діти незламної країни» Галина Медвідь. Особливо вразив змістом, глибиною почуттів вірш «Скажіть, чого мене душа моя болить». Важко сприйняти, що їх автори - діти..

А на завершення зустрічі Світлана Кислюк та Людмила Довжук читали вірші з номінацій «Голос серця» та «Голос українського війська». Ось один із тих віршів.
Вір мені    Богдан Щеглюк
Вір мені! Я скоро буду!
Повернуся з пекла,
Свою клятву не забуду.
Хоч війна запекла
Тягне нас усе донизу
На дев’яте коло,
Але ти завжди поблизу –
Й наче щит довкола.
Вір мені, я не покину…
Твої карі очі
Кожен день, кожну годину,
Всі ці довгі ночі –
Лиш вони мені світили
Замість зір і сонця,
Смерть мою звели в могилу
Вірні охоронці.
Вір мені  в час безнадії,                       
Відчаю й розпуки.
Вір, коли помруть всі мрії
Й твої томні руки
Вхоплять лист, а в нім нестерпне
Слово те – «загинув» .
Вір, що я воскресну з мертвих
І в лиху годину
Прилечу із того світу
Через пекло й небо:
Без подарків і без квітів –
Та живий, для тебе…
Позабуде син і батько,
Ненька переплаче,
Хижий ворон в тихім полі
Над тілом закряче,
Вороги всміхнуться криво
Та, мабуть, – зарано,
Якщо віритимеш в диво,
Я з мерців повстану  
І  вернусь на подив смерті
Й сором боягузів,
Бо мені не дала вмерти
Мужність моїх друзів!
Бо молитва моїх рідних
Спину прикривала.
Та найперше – бо ти у вірі
До кінця чекала.
Богдан Щеглюк
Поезія, що прозвучала, не залишила нікого байдужим. Лунали вірші – гострі, справжні, глибокі, точні, відверті, болючі. Поезія – це спосіб почути один одного, сьогодні – це точки перетину тих, хто на передовій, і тих, хто в тилу.

Світлана Кислюк