Надрукувати
Категорія: №48 від 28.11.2024 року
Перегляди: 176

Це про прекрасну, неймовірно талановиту, щиру українку, подвижницю культурно-мистецького руху Теофіпольщини, яка все своє життя віддала українській пісні, традиціям, обрядам та звичаям українського народу, їх збереженню та популяризації, Варвару Пилипівну Миронову з Теофіполя. Попри те, що не розлучилася з культурою, вже ж просто хотіла відпочивати, а таки нещодавно стала керівником народного аматорського хору ветеранів «Відлуння» Теофіпольського центру культури та дозвілля, продовжує брати активну участь у волонтерському русі, організовує збір продуктів, сама ділиться всім, що має, в’яже килимки для наших бійців, для юних козаків з “Подільсько-Волинської Січі».

Щоранку годину Варвара Пилипівна молиться за загиблих бійців, за батьків, які шукають своїх дітей. Для неї це вже ритуал, якою б зайнятою не була, вона це робить. Бо вірить у силу молитви, у силу палкого слова.

Тож треба Варварі Пилипівні знову скрізь встигати: і наготувати щось смачненьке для улюблених онуків Андрійка, Вані, Іринки та Ромчика, і підготувати новий репертуар хору ветеранів. І далі плести килимки. Бо це її внесок у перемогу, у здійснення її найзаповітнішого бажання.

Галина Тебенько