Кривава війна продовжує забирати вірних захисників Вітчизни. Скільки горя та болю вона вже принесла…Ще один мужній боєць, наш земляк з Лисогірки 49-річний сержант Валерій Валерійович Козак став янголом-охоронцем на небесах. У понеділок, 1 липня, Теофіпольська громада провела його в останню дорогу.

Народився Валерій Козак 11 липня 1975 року у селі Новоставці, тут виріс, закінчив 9 класів Новоставецької середньої школи. Згадують про нього односельці лише хороше, був розумним, працелюбним, толковим хлопцем, ніколи не підводив батьків. Закінчив Кременецьке педагогічне училище, отримав спеціальність вчителя трудового навчання. Став працювати у Лисогірській школі. Тут знайщов свою долю, з дружиною Людмилою створили сім’ю, народили та виростили троє дітей – Олексія, Аліну та Іллюшу.

І в Лисогірці став своїм, був гарним господарем, майстром на всі руки, був привітним, доброзичливим, нікому не відмовляв у допомозі. Росли діти, треба було їх ставити на ноги, тож поїхав в Польщу на заробітки.

Почалася війна, міг вчинити, як інші, просто не повертатися додому. Та зробив свідомий вибір, повернувся, щоб захищати Україну, рідну землю. 23 лютого 2023 року був мобілізований. Впродовж багатьох місяців був у самому пеклі війни, на Донеччині. Загинув 23 червня 2024 року.

Навколішки, з квітами, в сльозах зустрічали траурний кортеж загиблого Героя в Базалії, Караїні, Теофіполі, Святці та Лисогірці. Коротке прощання біля рідної домівки, крик, плач. Бо не стало у матері Лідії Петрівни прекрасного сина, в дружини Людмили – турботливого чоловіка, в дітей – люблячого батька, та й вже дідуся. Йому б ще жити та жити, для своєї родини, робити добрі справи. Та кляті вороги вбили його.

Відспівали Валерія Козака в місцевому храмі, поховали з військовими почестями на сільському цвинтарі. До останнього подиху він служив Вітчизні, мужньо та віддано захищав її. Його сміливість, відвага та самопожертва неоціненні. Низький уклін та співчуття рідним, друзям та побратимам загиблого.

Вічна пам’ять Герою!

А. Джус

Валерію Козаку присвячується

Незгасна пам’ять

Валерію,ти є герой, ти захисник.

Ти серед нас і скрізь.

Ти одноклассник наш, сусід

Ти тато, син і чоловік,

І світла пам’ять серед нас

Про тебе житиме повік.

Сини,сини – ви радість наша,

Ви наша гордість і печаль.

Тільки чому, наша потіха,

Ви відлітаєте у вічну даль?

За що ти, Боже, нас караєш?

Як согрішили ми – прости.

Прости, Отець, ми так благаєм,

Прости, помилуй й збережи.

Хай повертаються сини живими.

Живими, Боже! Щоб рости,

І щоб росли внучатка наші,

І наші правнуки.

І щоб держава Україна

Вільною квітла

Нині, завтра й завжди.

Не покинь нас, Боже,

Не забудь, помилуй.

Благаєм, Всемогутній, ми.

Збережи нам, Боже, нашу Україну.

Наш великий і незламний,

Нескорений народ.

Поможи прогнати рускую скотину

І її ненависних господ.

Слава Україні! Героям Слава!

Галина Журба, село Новоставці