Хай би їх усіх шляк трафив чи копнула качка...
От придумувати вміють для людей задачки.
Щипніть, вкусіть мене добре, най прийду до тями.
Поясніть, як щось не знаю, простими словами.
Може, вже війна скінчилась, – мені не сказали?
Як-не-як, а у Фейсбуці, щось би прочитала.
Ні, новини не змінились, ще більше лякають,
Щодня хлопців молоденьких у землю ховають....
Хтось з полону чоловіка не може діждатись,
А хтось втратив руки-ноги... А хтось – сім’ю, хату...
Ой біда, біда та й годі... А кінця – не видно...
Скільки буде ще страждати Україна бідна?
Що війна? У нас на часі вже інша проблема,
Обговорюють всі люди надважливу тему.
Якось Бог нам допоможе ворога здолати,
Нам до Швеції негайно потрібно зганяти.
Щоб ми виступили гідно на світовій сцені,
Витрачають, щоб ви знали, грошиська шалені.
Ай, всього лиш одинадцять якихось мільйонів.
Якось хлопці обійдуться без зброї і дронів.
Щось придбають волонтери, а щось дасть Європа...
Ви знаєте, скільки грошей у нашого хлопа?
А він грамотний, нівроку, вже донатить сміло,
Розкидає грошенята направо-наліво.
Наших воїнів-героїв вдягне, нагодує,
Тільки скажи, що турбує, – сходу полікує.
Он малий в ТікТок відосик про ковбаску скине,
Пару днів – на схід поїде новенька машина.
Жіночки котлет насмажать, вареників зліплять,
Кілька ярмарків по школах проведуть хай діти...
То ж підтримка добра буде для нашого брата.
А мільйони ті подрібні на велике свято.
Нащо має хтось казати, що ми боїмося?
В конкурсі не переможем, але й не здамося.
Люди добрі, чи дурні ви, чи ви з дуба впали?
Чим ви думали, як кошти оті рахували?
Нині гроші викинули на розваги й шоу,
Завтра будете журитись, де їх взяти знову?
Знаю, знаю, зараз камінь хтось в город мій кине,
Мовляв, яка я погана, відстала людина.
Що для нашої країни цей конкурс важливий,
Щоб підтримав увесь світ нас в цей час особливий.
Все я добре розумію, та проблема в тому,
Окрім себе не потрібні ми, на жаль, нікому.
Підтримує Україну, хай хто хоч сміється,
Баба, яка пече хлібчик, в’яже рукавиці,
Дівчинка, що обрізає, свою пишну косу
І на армію забрати усі гроші просить.
І дідусь, що дав на дрона останню двадцятку...
Ви корупцію здолайте, будь ласка , спочатку.
От тоді піде по світу про нас слава інша,
І від когось залежати ми не будем більше.
Перший крок до Перемоги – до людей повага,
Ще попереду в нас будуть конкурси й розваги...
Величаймо Україну віршами, піснями,
Та у всьому має бути міра у нас з вами.
Понесло мене щось трохи, набридло мовчати.
Якби думали так само влада, депутати
І кували перемогу, а не тільки гроші.
Не на часі ні дороги, ні куби на площі...
От, будь ласка, знов тривога, сто чортів в печінку...
Забіжу я у Фейсбуці на чиюсь сторінку.
Щоб скоріше все скінчилось, клятий ворог згинув,
Зараз Тані чи Дмитрові донатик закину.
#Інна_Крупяк, 07.02.2024 р.
Коли не спиться...
Прокинулася... Друга ночі...
Спокійно, тихо за вікном.
Кіт задоволено муркоче...
Нам добре, затишно обом.
Вже й вітер влігся, бо ж втомився –
Майже добу вередував.
І час, здається, зупинився,
Лиш зорі місяць рахував.
А ті, ховаючись у хмарах,
До Бога близько так були...
Якби ж вони його спитали,
Війна закінчиться коли.
Втікає сон... Думки, мов оси,
Заметушились в голові.
А розігнати їх непросто...
Згортаю спогади в сувій...
Кіт вже сопе, немов дитина...
А що йому до мого сну?
Та я вже знов шукаю рими,
В нічну вслухаюсь тишину.
Засну під ранок, якщо зможу –
Кіт про безсонну ніч не знав...
Хай краще він мій сон тривожить,
Лиш не сирена, не війна...
#Інна_Крупяк (Кушнір), 27.01.2024 р.
