24 липня Теофіпольська громада попрощалася ще з одним загиблим Героєм – Сергієм Миколайовичем Тимощуком з Поляхової. Йому було лише 29 років. Мав повернутися додому з перемогою, повернутися до рідної домівки, до дружини, донечки, радіти життю, будувати плани на майбутнє.

Народився Сергій Тимощук 24 травня 1994 року у Поляховій. Ріс добрим, слухняним, товариським хлопчиком. Закінчив Поляхівський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-колегіум, здобув професійно-технічну освіту, відслужив армію. Мав 22 роки, коли у 2016-ому пішов захищати східні рубежі України, став учасником Антитерористичної операції. Через три роки, у 2019-ому, демобілізувався. Одружився, з дружиною Анею придбали у Волице-Польовій житло. Народилася донечка, жили, раділи.

Та повномасштабне вторгнення російської федерації на територію незалежної України перекреслило їхнє життя. У листопаді 2022 року молодший сержант Сергій Тимощук був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 47 окремій механізованій бригаді, на Запорізькому напрямку разом зі своїми побратимами стримував наступ загарбників, крок за кроком визволяв тимчасово окуповані південні українські землі.

16 липня 2023 року під час виконання бойового завдання Сергій Тимощук загинув смертю хоробрих. Загинув за Україну, за кожного з нас. Став вже 23-ім загиблим бійцем з Теоофіпольської громади з початку повномасштабного вторгнення.

Скорботний кортеж із загиблим Героєм прослідував у понеділок, 24 липня, за маршрутом Базалія – Теофіполь – селище цукрового заводу – Волиця-Польова – Поляхова. «Живим коридором» люди, стоячи на колінах, вшановували мужнього воїна.

Поховали Сергія Тимощука у рідній Поляхові з усіма військовими почестями. Серця односельців, жителів навколишніх сіл, які прийшли провести молодого земляка в останню путь, огортала печаль та лють до московської орди. Бо кляті орки вбивають, забирають життя найкращих українців, тих, хто за покликом серця встав на захист рідної Вітчизни.

Та ніхто, ніколи, ніякі вороги не здолають Україну та українців. Вічна слава Героям!

А. Джус